Папа: Бог ніколи не покидає нас та вливає утішення в розкаяне серце

«Бог любить безмежною любов’ю, яку не може загальмувати навіть гріх, і завдяки Йому людина наповняється радістю й утішенням», – ствердив Папа Франциск під час загальної аудієнції й середу, 16 березня 2016 р., яка була присвячена темі «Милосердя й утішення». Своє повчання він зосередив на 30 і 31 розділах Книги Пророка Єремії, які ще називають «Книгою утішення», тому що в них «Боже милосердя представлене в усій повноті своєї здатності приносити розраду та відчиняти серця пригноблених на надію».

«Сьогодні також і ми прагнемо почути оте послання утішення», – зазначив Святіший Отець, розповівши, що пророк Єремія звертався до ізраїльтян, депортованих на чужину, передвіщаючи їм повернення на батьківщину. «Це повернення, – додав він, – є знаком безмежної любові Бога Отця, Який не покидає Своїх дітей напризволяще, але опікується ними і спасає їх».

«Вигнання було нищівним досвідом для Ізраїля. Віра похитнулася, адже в чужинницькій землі, без храму та культу, переживши знищення своєї країни, було важко й надалі вірити у Господню доброту», – сказав Наступник святого Петра, згадавши про «сусідню Албанію», яка «після великого переслідування та знищення зуміла підвестися у гідності та вірі».

За словами Папи, досвід такого вигнання може переживати кожен із нас, «коли самотність, страждання і смерть спонукають нас думати, що ми покинуті Богом»: «Скільки ж разів ми чули ці слова: “Бог забув про мене”. Дуже часто люди, які страждають, почуваються покинутими. А скільки наших братів і сестер переживають у цей час дійсне і трагічне вигнання, далеко від своєї батьківщини, маючи перед очима руїни своїх домівок, а у серцях – страх, і часто, на жаль, біль з приводу втрати своїх найдорожчих!»

«І в таких випадках може виникнути запитання: а де Бог? Як це можливо, що стільки страждання може впасти на чоловіків, жінок та невинних дітей?» – вів далі Святіший Отець, додаючи, що сьогодні чимало таких вигнанців, якими є мігранти і біженці, зустрічають зачинені двері.

І ось на сторінках пророка Єремії знаходимо відповідь, що народ, який перебуває у вигнанні, «зможе повернутися і знову побачити свою землю, досвідчити Господнє милосердя». В його словах бачимо «велике звіщення утішення»: «Бог не відсутній, і сьогодні, в цих трагічних ситуаціях, Бог є близьким та чинить великі діла спасіння для тих, які ввіряються Йому». Тому не слід піддаватися зневірі, але «залишатися впевненими у тому, що добро переможе зло, що Господь витре кожну сльозу та визволить нас від будь-якого страху».

«Я полюбив тебе відвічною любов’ю, тим і зберіг для тебе мою ласку. Я знову тебе відбудую, і будеш відновлена, ізраїльська дівице. Знову хизуватимешся бубнами своїми й виступатимеш у веселім хороводі» (Єр 31, 3-4), – говорить Господь до Свого народу через пророка, який звертаючись до тих, які повернуться до Єрусалиму, каже: «І прийдуть і веселитимуться на височині сіонській, збігатимуться на Господні блага – пшеницю, вино й олію, – та до ягнят і до худоби; душа їхня буде, немов сад, напоєний водою, вони не клопотатимуться більше».

У цих рядках зі Святого Письма, як зауважив Папа, бачимо, що Бог завжди залишається вірним, Його любов є безмежною, «і навіть гріх не може її пригальмувати». Варто зауважити, що це повернення до Єрусалиму описане, як «парадоксальний рух»: в оригінальному тексті вжите слово, яким позначається течія річки, отож, народ повернеться до благ, «немов повноводна річка, яка тече до гори Сіон, підіймаючись до вершини». «Це сміливий образ, щоб висловити велич Господнього милосердя», – зазначив Святіший Отець.

«Пророк Єремія залишив нам благовість, представивши повернення вигнанців, як великий символ утішення, дане наверненим серцям. Господь Ісус, зі свого боку, приніс сповнення цього пророчого послання. Справжнє та радикальне поверненням з вигнання та підбадьорливе світло після темряви кризи віри здійснюється через Пасху, через повноцінний і остаточний досвід Божої любові, любові милосердної, що дарує радість, мир і вічне життя», – підсумував Папа.