Папа: Бог завжди дотримується Свого слова

«Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що із закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім, як написано: “Я настановив тебе батьком багатьох народів, – перед тим, в кого він увірував, – перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало”. Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано», – ці слова з 4 глави Послання святого Павла до Римлян, названі Святішим Отцем «великим дарунком» для нас, стали основою його повчання, виголошеного під час загальної аудієнції у середу, 29 березня 2017 р. і присвяченого праотцеві Авраамові, як «нашому батькові не лише у вірі, але й у надії».

Як зазначив Папа, у згаданому уривкові наголошується на тому, що Авраам не похитнувся у вірі, «не зважав на своє вже примерле тіло і на завмерле лоно Сари». Бог, Який об’являється Авраамові, – це Бог, Який спасає, виводить із відчаю та смерті й кличе до життя.

«У життєвій історії Авраама все стає прославою Бога, Який визволяє та відроджує, все стає пророцтвом. І стає ним для нас, що сьогодні розпізнаємо та святкуємо сповнення цього всього у таїнстві Пасхи. Бог, у дійсності, “воскресив Ісуса з мертвих” (Рм 4,24), щоб і ми могли в Ньому перейти від смерті до життя. Й тому Авраама дійсно можна назвати “батьком багатьох народів”, оскільки в цьому відображене звіщення нового людства, нас, що було викуплене Христом від гріха та смерті та раз і назавжди приведене в обійми Божої любові», – сказав Святіший Отець, продовжуючи:

«В цьому моменті святий Павло допомагає нам наголосити на тісному зв’язку між вірою та надією. Він, у дійсності, стверджує, що Авраам “проти надії надіявшись, повірив”. Підтримкою для нашої надії не є людські аргументи, прогнози й забезпечення, вона проявляється там, де вже нема надії, де вже немає нічого, на що можна надіятися, як це трапилося з Авраамом перед обличчям вже недалекої смерті й неплідності дружини Сари».

За словами Папи, велич Авраама полягає саме в тому, що для його подружжя наближався кінець, вони не могли мати дітей. Але саме в цьому контексті, «всупереч будь-які надії», він увірував в обітницю, що стане батьком великого народу. «Велика надія, – пояснив він, – вкорінюється у вірі, й тому здатна вийти за межі будь-якої надії. Так, бо не ґрунтується на нашому слові, але на Божому. Тож і в цьому значенні ми покликані наслідувати приклад Авраама, який навіть перед очевидністю дійсності, яка здавалася приреченою на смерть, довіряється Богові, “бувши зовсім певний, що Він обіцяне спроможен виконати”(Рм 4,21)».

У цьому контексті Святіший Отець поставив учасникам аудієнції запитання: «Чи всі ми переконані у цьому? Чи ми переконані в тому, що Бог любить нас і все те, що обіцяв, Він готовий виконати?». За його словами, хтось може запитати, скільки за це потрібно заплатити? Такому, як зауважив він, Господь відповість: «Є певна ціна: відкрий своє серце!».

«Відчиніть свої серця, й оця Божа сила все зробить, звершить чудеса й навчить вас, чим є надія. Такою є єдина ціна: відкрити своє серце на віру, а Він зробить решту», – сказав Наступник святого Петра, додаючи: «В цьому – парадокс, й, одночасно, найсильніший, найвищий аспект нашої надії! Надії, яка ґрунтується на обітниці, яка з людського боку виглядає непевною та непередбачуваною, але яка не применшується навіть перед обличчям смерті, коли обіцяє Бог воскресіння і життя. Не хто-небудь обіцяє, але Бог воскресіння і життя».

Підсумовуючи, Папа закликав вірних просити в Господа благодаті покладатися «не так на наші забезпечення, на свої здібності, як на надію, що випливає з Божої обітниці», стаючи «справжніми нащадками Авраама», які пам’ятають, що коли Бог обіцяє, то виконує те, що обіцяв, завжди дотримується Свого слова. «Й тоді наше життя здобуде нове світло, в усвідомленні того, що Той, Який воскресив Свого Сина, воскресить також і нас та дійсно вчинить нас одністю з Ним, разом з усіма братами й сестрами», – сказав Святіший Отець, додавши:

«Ми всі віримо. Сьогодні ми зібралися на площі, прославляємо Господа, заспіваємо “Отче наш” та отримаємо благословення… Але це минуще. Однак, це також є обітницею надії. Якщо ми сьогодні маємо відкриті серця, то запевняю вас, що всі ми зустрінемося назавжди на площі в небесах, яка ніколи не промине. Такою є Божа обітниця. В цьому – наша надія, якщо відкриємо свої серця».