Папа до богопосвячених осіб: Євангельська радість є плодом послуху

Оновлення богопосвяченого життя відбувається через послух і через здатність прислухатися до старших. Таку думку в світлі євангельської розповіді про жертвування Ісуса у храмі висловив Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси з нагоди ХІХ Дня богопосвяченого життя, яку він очолив 2 лютого 2015 р., в урочистість Стрітення Господнього, в базиліці Святого Петра у Ватикані.

Святіший Отець порівняв обійми Марії, в яких Вона принесла Христа до храму, з драбиною, якою Божий Син зійшов до нас. За його словами, цей Ісусів шлях є подвійним: «Він зійшов, став подібним до нас, щоб повернутися до Отця разом з нами, вчиняючи нас подібними до Себе». І це можемо побачити в події Стрітення, споглядаючи Богородицю, Яка несе Ісуса, Який, однак, Сам веде Її шляхом Бога, «Який прийшов до нас на те, щоб ми могли прямувати до Нього». Ісус пройшов нашим шляхом, щоб показати нам новий, «яким є Він Сам».

Далі Папа звернув увагу на той факт, що в цій розповіді євангелист підкреслює слухняність Йосифа та Марії Господньому закону. Ісус не прийшов сповняти Свою волю, але волю Отця, і також ті, які «наслідують Ісуса, стають на дорогу послуху». «Для богопосвяченої особи поступати вперед означає понижуватися у служінні», – зауважив проповідник, вказуючи на те, що це – шлях Ісуса, який не «вважав привілеєм Свою рівність з Богом».

«Цей шлях приймає форму чернечого правила, позначеного харизмою засновника, – вів далі Святіший Отець. – Незамінним правилом для кожного є Євангеліє, але Святий Дух у Своїй безмежній креаивності, виражає його у різних правилах богопосвяченого життя, кожне з яких, однак, народжується з наслідування Христа, із цього шляху пониження у служінні».

За словами Наступника святого Петра, завдяки цьому «законові» богопосвячені особи можуть здобути мудрість, яка «не є абстрактною здатністю, але ділом і даром Святого Духа», найочевиднішим знаком якої «є радість». У євангельській розповіді про жертвування Ісуса в храмі цю мудрість представляють похилі віком Симеон та Анна, що були уважними до спонук Святого Духа. «Господь дав їм мудрість через довгу мандрівку шляхом слухняності Його законові, послуху, який, з одного боку, усмиряє та понижує, але з другого – охороняє та запалює надію, так що вони тепер стали креативними, бо сповнені Святим Духом», – зауважив Наступник святого Петра, вказуючи на те, що Симеон та Анна створили своєрідну літургійну чинність навколо Святого Дитяти: Семеон прославляє Господа, а Анна – проповідує спасіння.

«Це дійсно цікаво, – звернув увагу проповідник, – тут не молодь виявляється креативною: молоді, як Марія та Йосиф, йдуть шляхом Господнього закону, дорогою послуху. (…) А Господь діянням Святого Духа перемінює слухняність у мудрість. Іноді Бог може дати дар мудрості молодій людині, але завжди шляхом послуху та уважності до Святого Духа». І тут не йдеться про якийсь абстрактний послух, але про конкретний, який в богопосвяченому житті виявляється через послух засновникові, виражений через дотримання правил, послух настоятелеві та Церкві.

«Через витривалість на дорозі послуху, – підсумував Папа, – дозріває особиста та спільнотна мудрість, й тоді стає можливим пристосування правил до вимог часу: справжнє оновлення, у дійсності, є ділом мудрості, загартованої у слухняності та послухові. Скріплення та оновлення богопосвяченого життя відбувається через велику любов до чернечого правила й через здатність споглядати на похилих віком у своєму згромадженні та прислухатися до них. Тоді скарб, харизма кожної чернечої родини, оберігається, одночасно, і мудрістю, і слухняністю».