Папа Франциск: Бог терпеливий – але треба навертатись

У своєму повчанні перед читанням молитви “Ангел Господній” у третю неділю Великого посту, даючи тлумачення до Євангеліє дня, Папа Франциск сказав, що «навіть сьогодні, дізнавшись про деякі нещастя і трагічні події, ми можемо відчути спокусу “перекласти відповідальність на жертв або навіть на Самого Бога».

Але Євангеліє, сказав далі Папа, закликає нас замислитися: який образ Бога ми собі створили? «Ми дійсно впевнені в тому, що Бог саме такий? Або це всього лише наша проекція на Бога, створеного “за нашим образом і подобою?”. Святіший Отець підкреслив, що «Ісус закликає нас витягувати з скорботних подій повчання, яке стосується всіх, тому що всі ми грішники. Він каже: “Якщо не покаєтеся, то всі так і загинете”.

Ісус закликає нас змінити серце, – підкреслив Папа, – радикально змінити напрям на шляху нашого життя, відмовившись від компромісів зі злом і від лицемірства, тому що, зазначив Святіший Отець, майже всі ми володіємо частинкою лицемірства.

На жаль, «кожен з нас дуже схожий на дерево, яке впродовж років давало безліч доказів своєї безплідності. Але, на наше щастя, Ісус подібний до того садівника, який з безмежною терпеливістю домагається ще однією відстрочки для безплідної смоківниці…».

Завершуючи своє повчання, Єпископ Риму закликав вірних у повній мірі скористатися роком благодаті – Ювілейним роком Милосердя, який нам дано як можливість для покаяння і спасіння.

Повний текст роздумів Святішого Отця:

Дорогі брати і сестри, вітаю!

Кожен день, на жаль, нам повідомляють погані новини: про те, що сталися вбивства, нещасні випадки, катастрофи… У сьогоднішньому євангельському уривку Ісус згадує про два трагічні факти, які в той час викликали великий шум: про криваву страту, яку здійснили римські солдати всередині храму, і про падіння Силоамської вежі в Єрусалимі, що спричинило за собою вісімнадцять жертв (пор. Лк 13, 1-5).

Ісус знає про забобонність Своїх слухачів, про те, що вони тлумачать події такого роду неправильно. Вони насправді думають, що, якщо ці люди померли такою жахливою смертю, то це є знаком Божого покарання, посланого за якийсь вчинений ними тяжкий злочин; як кажуть, “вони цього заслужили”. І навпаки, якщо тебе оминуло це лихо, значить, ти можеш бути спокійний, у тебе все “в порядку”. Тобто вони загинули тому, що “заслужили це”, а ти живий тому, що у тебе все “в порядку”.

Ісус чітко відкидає цю точку зору, тому що Бог не допускає трагедій, щоб покарати за гріхи. Він стверджує, що ці бідні жертви зовсім не були гірші за інших. Навпаки, Він закликає витягти з цих скорботних подій повчання, яке стосується всіх, тому що ми всі грішники. Він говорить тим, хто запитав Його: “Якщо не покаєтеся, то всі так само загинете” (Лк 13, 3).

Навіть сьогодні, коли ми дізнаємося про якісь нещастя і трагічні події, може прийти спокуса перекласти відповідальність на жертв або навіть на Самого Бога. Але Євангеліє закликає нас замислитися: який образ Бога ми собі створили? Ми дійсно впевнені в тому, що Бог – саме такий? Або це всього лише наша проекція на Бога, створеного “за нашим образом і подобою?”. Ісус, навпаки, закликає нас змінити серце, щоб зробити радикальну зміну напряму на шляху нашого життя, відмовившись від компромісів зі злом (а ми всі так робимо – вступаємо в компроміси зі злом), від лицемірства (я вважаю, що майже всі ми маємо принаймні частинку лицемірства), щоб рішуче йти шляхом Євангелія. Але тут знову виникає спокуса виправдати себе: «А що ми повинні змінити? Хіба ми не хороші люди?». Скільки разів ми так думали: “В принципі, я хороший, я гарна, – чи не так? – ми ж віруючі, і навіть досить практикуючі». І вважаємо, що ми виправдані.

На жаль, кожен з нас дуже схожий на дерево, яке впродовж років давало безліч доказів своєї безплідності. Але, на наше щастя, Ісус подібний до того садівника, який з безмежним терпінням домагається ще однієї відстрочки для безплідної смоківниці: “Залиш її і на цей рік, каже він господареві (…) може, принесе плід у майбутньому» (Лк 13, 9). «Рік Господній»: час служіння Христа, час Церкви до Його славного повернення, час нашого життя, ритм якого задає певна кількість Великих постів, пропонованих нам як можливість для покаяння і спасіння, час Ювілею Милосердя: терпеливість Ісуса непереможна! Чи замислювалися ви про Божу терпеливість? Чи думали ви про Його непохитну турботу про грішників, про те, що ми самі провокуємо нетерпеливість проти самих себе! Ніколи не буває занадто пізно, щоб звернутися, ніколи! До самої останньої хвилини: Бог терпляче чекає нас. Пам’ятаєте цю маленьку історію про святу Терезу від Дитятка Ісуса, коли вона молилася про людину, засуджену до смерті, про злочинця, який не хотів отримати розраду Церкви, відмовлявся від священика, бо хотів умерти так? Вона молилася в монастирі. І ця людина в останню мить перед стратою закликала священика, взяла хрест і поцілувала його. Терпеливість Бога! Він робить те ж і щодо нас, всіх нас! І скільки разів – ми не знаємо, ми дізнаємося про це на небесах, – скільки разів ми були готові впасти, і Господь рятував нас, – Він рятує нас тому, що у Нього багато терпеливості до нас. Це – Його милосердя. Ніколи не пізно покаятися, але не будемо зволікати, час настав! Давайте почнемо сьогодні.
Пресвята Діва Марія нехай підтримає нас, щоб ми могли відкрити наші серця для Божої благодаті Його милосердя; і хай допоможе нам ніколи не судити інших і, чуючи кожен день про нещастя, зробити серйозне випробування совісті і покаятися.