Папа Франциск: Кожну харизму треба оберігати

Єдність, прослава, світ. Три слова з євангельського уривку про прощання Ісуса з учнями перед страстями стали основою промови Папи Франциска, яку він виголосив, зустрічаючись з учасниками Неокатехуменальної дороги. Зустріч відбулася у п’ятницю, 18 березня 2016 р., в залі Павла VI у Ватикані, який заледве вмістив членів цієї католицької організації. Вселенський Архиєрей вручив місійні хрести 56 священикам, які очолять характерні місійні осередки Неокатехуменальної дороги, відомі як «missio ad gentes», що вирушать до різних міст на всіх континентах ділитися радістю Євангелія.

У своєму слові Папа пригадав, що Ісус молився за те, щоб Його послідовники були «досконалими в єдності», щоб вони «були одно», як Він з Отцем. Саме «сопричастя у Церкві» було «останнім проханням Ісуса перед страстями». «Сопричастя є суттєвим, – підкреслив Наступник святого Петра. – Ворог Бога і людини, яким є диявол, нічого не може зробити проти Євангелія, проти смиренної сили молитви й Святих Тайн, але може завдати чимало лиха Церкві, спокушаючи нашу людську природу. Він викликає зарозумілість, осуджування інших, замкненість та поділи».

Як зауважив Святіший Отець, спокусник починає «сіяти кукіль» із того, що «спонукає нас думати, що ми кращі від інших». Така спокуса притаманна кожній спільноті й може виникнути навіть «серед найпрекрасніших харизм Церкви». «Кожна харизма, – пояснив він, – це Божа ласка для зростання сопричастя. Але харизма може виродитися, коли закриватися в собі або ж нахвалятися, коли виникає бажання відокремлюватися від інших. Тому, її слід оберігати».

Шляхом збереження харизми є «покірна та слухняна єдність», адже коли є вона, то «Святий Дух не перестає діяти», як у випадку Пречистої Діви Марії, що була «відкритою, смиренною та слухняною». «Необхідно завжди чувати над харизмою, очищаючи її від можливих людських крайнощів шляхом шукання єдності з усіма та слухняності Церкві», – сказав Папа, підкреслюючи, що «Церква є нашою матір’ю», і подібно до того, як в обличчі дитини викарбувана схожість з мамою, так само «всі ми уподібнюємося до нашої матері Церкви».

«Після Хрищення ми вже не живемо, як відокремлені індивіди, але стали людьми сопричастя, покликаними бути творцями сопричастя у світі. Тому що Ісус не просто заснував Церкву для нас, але нас заснував, як Церкву. Церква не є засобом для нас, ми є Церквою. Нею ми відроджені, нею ми живлені Хлібом життя, від неї отримуємо слова життя, вона нас прощає та проводить додому. Такою є плідність Церкви-матері. Вона не є організацією, яка шукає послідовників, групою, що прямує вперед згідно зі своїми ідеями, але матір’ю, яка передає життя, отримане від Ісуса», – наголосив Святіший Отець, додаючи, що ця плідність виражається через служіння та провід пастирів, адже «інституція також є харизмою», сягаючи своїм корінням того самого джерела – Святого Духа.

Перед Своїми страстями Ісус передвіщає, що буде «прославлений» на хресті. Наступник святого Петра звернув увагу на те, що мова йде про «нову славу», бо «слава світу» проявляється тоді, коли хтось є важливим, отримує похвалу, здобуває успіх. Натомість, «Божа слава» об’являється на хресті, але саме вона «вчиняє Євангеліє плідним». «Так само, – додав він, – Мати-Церква є плідною тоді, коли наслідує милосердну Божу любов, яка пропонується і ніколи не накидається».

Врешті, слово «світ». У Євангелії читаємо, що Бог так полюбив світ, що послав Свого Сина. «Хто любить, той не тримається здалека, але виходить назустріч», – підкреслив Папа, додаючи, що «Бог не захоплюється світськістю, гидує нею», але, натомість, «любить світ, який Він створив» та «Своїх дітей такими, якими вони є».

«Ваше життя в далеких країнах, серед інших культур, не буде легким. Але це – ваша місія, яку ви здійснюєте з любові», – сказав Святіший Отець, звертаючись до родин, які вирушають на місії «ad gentes», закликаючи їх «показувати своїм дітям ніжний погляд Небесного Отця та приймати як дар ту дійсність», яку вони зустрінуть, місцеві мови та культури, «шануючи їх та розпізнаючи зерна благодаті», засіяні в них Святим Духом. «Євангелізувати, як родина, живучи в єдності й простоті, вже є звіщенням життя та прекрасним свідченням, за яке вам дуже дякую, – підсумував Папа. – Дякую вам від свого та від усієї Церкви імені за цей жест вирушити в напрямку невідомого та до страждань. Бо там не забракне страждань, але буде також радість Божої слави».