Папа Франциск: той, хто любить Господа Бога є справді вільним

Святий Дух вчиняє серце людини слухняним Богові і робить її вільною. Болі земного життя можуть спичинити замкненість особи, натомість, любов вчиняє її справді вільною. Такими були провідні думки Вселенського Архиєрея під час проповідування на ранковій Святій Месі у ватиканській резиденції «Дім Святої Марти» у п’ятницю, 9 січня 2015 року.

Святіший Отець прокоментував біблійний уривок з Євангелії від святого Марка, де описується, як після помноження хліба, апостоли налякались, побачивши Ісуса, Який йшов до них по воді, а також про те, що вони не здатні були збагнути усіх чудес, вчинених того дня Спасителем, адже їхні серця були закам’янілими. Він наголосив на тому, що ані сеанс йоги, ані курс буддійської медитації не зможе навчити людське серце «відчувати» Боже батьківство і не вчинить його вільним, щоб любити. Вчинити це може лише Святий Дух. Проповідник підкреслив, що людське серце може бути затверділим з багатьох причин, ось наприклад, через якийсь болючий життєвий досвід. Пригадаймо собі учнів, які після воскресіння прямували до Емаусу: їм важко було повірити, що Христос є поруч із ними, адже були переповнені страхом і небажанням «вдруге розчаруватись». Щось подібне трапилось і зі святим Томою, який не повірив розповідям своїх побратимів про воскресіння Учителя. Єпископ Риму підкреслив, що іншою причиною затверділості серця може бути «замкненість у собі», тобто, коли творимо довкола себе обмежений і замкнений перед іншими світ. Це відбувається тоді, коли особа вважає себе кращою від інших. Папа зазначив що існують чоловіки і жінки, яких можемо назвати дзеркалами, адже вони замкнені у собі, щоб постійно споглядати лише себе. Це є релігійний нарцисизм, зауважив Папа Франциск, додаючи, що такі люди мають затверділе серце саме через свою замкненість у собі та зосередженість на власній особі.

Глава Католицької Церкви, серед іншого, також зазначив, що існує чимало людей, які ховаються за барикадами закону, тримаючись «букви» Божих Заповідей. Проблемою такої поведінки є невпевненість. Але безпеку і впевненість, що дає людині дотримання «букви» закону, можемо порівняти до перебування за тюремними ґратами: безпека, позбавлена свободи. А Христос прийшов на землю для того, щоб принести нам свободу!

Закам’яніле людське серце не є вільним, бо не любить. Досконала любов проганяє страх перед труднощами і болем, яких можемо зазнати у житті. Серця апостолів з прочитаного на Святій Месі біблійного епізоду були закам’янілими, затверділими, адже вони ще не навчилися любити. Святий Дух є Тим, Хто вчить людину тієї досконалої любові, а отже, вчиняє її справді свобідною, вільною дитиною Господа Бога, лише Він здатний вчинити людину спроможною промовити до Бога «Отче»; та вчинити її серце м’яким і податливим до свободи у любові.