Папа: Прив’язаність до багатства руйнує сім’ї та провокує війни

Ісус засуджує не багатство, але прив’язаність до нього. Про це під час ранкової Святої Меси в «Домі святої Марти» у понеділок, 19 жовтня 2015 р., роздумував Папа Франциск, коментуючи євангельський уривок, в якому розповідається про двох братів, що просили Ісуса поділити між ними спадщину.

Пригадавши Христове повчання про неможливість служити двом панам, Святіший Отець зауважив, що Ісус не засуджує багатство у собі самім, але перестерігає перед тим, щоби покладатися на нього. Про це свідчить притча про нерозумного багача, якою Спаситель підсумовує подію з двома братами.

«Скільки-ж то родин ми знаємо, які пересварилися, сваряться, не вітаються, ненавидять одні одних через спадщину, – сказав проповідник. – І ось бачимо ще один випадок. Найважливішими тоді не є родинна любов, любов до дітей чи батьків, до братів і сестер, але гроші. Це нищить. Також і війни, які сьогодні бачимо. Так, існує якийсь ідеал, але за ним завжди стоять гроші».

Коментуючи випадок з братами, які не могли поділити спадщину, Ісус перестеріг, що слід уникати будь-якої форми жадібності та захланності. Чому? Тому що вона «обіцяє нам несправжнє забезпечення», через яке навіть молячись та ходячи до Церкви, можемо «мати, одночасно, зв’язане серце».

Христос розповідає притчу про багача, якому вродив добрий врожай. Як зауважив Папа, замість того, щоб подумати: «Поділюся зі своїми робітниками, щоб і вони отримали трохи більше для своїх родин», він роздумує про те, що слід спорудити більші комори. «Спрагу, яку зроджує прив’язаність до багатства, – сказав проповідник, – неможливо вгамувати. Коли твоє серце прив’язане до багатств, то скільки б їх не було, хочеться ще більше. Вони стають для людини божком».

Натомість, як пригадав далі Наступник святого Петра, шлях спасіння – це шлях блаженств, перше з яких: «Блаженні вбогі духом». Тобто «не бути прив’язаним до багатства», пам’ятаючи, що якщо їх маємо, то для того, «аби служити ними ближнім, ділитися ними, допомагати багатьом людям прямувати вперед». Ознакою того, що ми не чинимо «згаданого гріха ідолопоклонства» є милостиня, яку слід давати не лише з надлишку, але й ціною особистих відречень, що вказує на те, що «любов до Бога є більшою від прив’язаності до багатств».

У цьому контексті Папа заохотив слухачів відповісти у своєму серці на запитання: чи даю, скільки даю та як даю милостиню? Чи «дивимося в очі» людині, якій допомагаємо, пам’ятаючи, що в ній – «Христова плоть». «Просімо у Господа благодаті бути вільними від ідолопоклонства прив’язаності до грошей, благодаті споглядати на Нього, дуже багатого любов’ю, великодушністю та милосердям, благодаті допомагати іншим милостинею, але так, як Ісус це чинить», – підсумував Святіший Отець.