Папа: Святий Йосиф – приклад мовчазного й вірного виконання Божої волі

Вчімося від святого Йосифа, що знав, «яким чином пересуватися в темряві» та як, серед проблем, тривог і пітьми, прислухатися до Божого голосу й «мовчки прямувати вперед». Із таким заохоченням Папа Франциск звернувся до вірних, які в понеділок, 18 грудня 2017 р., молилися разом з ним Святу Месу в каплиці «Дому святої Марти».

Коментуючи євангельську розповідь святого Матея про події, які випереджувати народження Ісуса Христа, проповідник звернув увагу на почуття Йосифа, які зродилися після того, як Марія повернулася від Єлизавети з видимими ознаками близького материнства. Це були «сумніви», «біль», «страждання». Назаретом, мабуть, почали ширитися чутки. Він не розумів, що трапилося, але знав, що його наречена – Божа жінка, а тому вирішив тайкома її відпустити, замість прилюдно звинуватити. Аж врешті в ситуацію втрутився Сам Господь, пояснивши під час сну через ангела, що зачате дитя походить від Святого Духа. І Йосиф «увірував та виявив слухняність».

«Йосиф переживав внутрішню боротьбу. І під час цієї боротьби пролунав Божий голос: “Підведись!”. Оте “підведись” ми часто зустрічаємо в Біблії на початку якоїсь місії. “Встань, візьми Марію до свого дому. Візьми на себе цю ситуацію та прямуй вперед”. Йосиф не йшов до друзів, щоб це обговорити, не йшов до психіатра, аби той пояснив сновидіння, він увірував. І попрямував вперед, взяв ситуацію у свої руки», – сказав Святіший Отець.

Але що за ситуація, яку святий Йосиф мав взяти у свої руки? Папа пояснив, що мова йде про дві речі: батьківство і таємниця. Отож, насамперед, він повинен був взяти на себе обов’язки батьківства. Й, таким чином, потрапив до родоводу Ісуса, «Якого вважали сином Йосифа».

«Він взяв на себе батьківство, яке не було його батьківством, але походило від Небесного Отця. І він здійснив все те, чого воно вимагало: не лише утримувати Марію і Дитя, але й виростити Його, навчити ремесла, допровадити до чоловічої зрілості», – вів далі проповідник, звертаючи увагу на те, що все це було виконане, «не промовивши і слова». «У Євангелії не записано жодного слова, сказаного святим Йосифом. Це був муж мовчання, мовчазної слухняності», – додав він.

Другим аспектом, на який звернув увагу Святіший Отець, було те, що святий Йосиф «взяв у свої руки» таємницю «повернення Божого люду», таїнство нового створення, допомагаючи його здійсненню своєю мовчазною працею, аж доки Бог не покликав його до Себе.

«Про отого мужа, який взяв на себе тягар батьківства й таїнства, говорять, що він був образом Бога Отця. І якщо Ісус навчився казати “тату”, “отче” Своєму Отцеві, Якого Він знав, як Бог, то навчився цього із життя та свідчення святого Йосифа: мужа, який оберігає, ростить, веде до здійснення батьківство й таїнство, нічого не присвоюючи для себе», – підсумував Папа, вказуючи на те, що саме таким був «великий Йосиф», якого Бог потребував для того, щоб «привести до здійснення таїнство приведення люду до ного творіння».