Папа: за прикладом Мудреців зі Сходу більше вірити у Божу доброту, ніж облуду влади

«Це Дитя, народжене від Пречистої Діви Марії у Вифлеємі, прийшло не лише для того, щоб спасти ізраїльський народ, представлений вифлеємськими пастирями, але також і задля всього людства, яке сьогодні представляють Царі, що прибули зі Сходу. Саме над тими Царями і їхнім шляхом у пошуках Месії Церква запрошує нас роздумати і молитись», – цими словами розпочав проповідь Папа Франциск під час Святої Меси, яку він очолив у ватиканській базиліці Святого Петра 6 січня 2015 р., у празник Богоявлення.

Глава Католицької Церкви звернув увагу на те, що Царі, які прийшли із Сходу, очолюють велику шерегу осіб, про яку говорить пророк Ісая у першому літургійному читанні того дня. Ще з тих давніх часів цей похід не переривається і протягом століть його учасники слідують за вифлеємською зорею та знаходять Дитятко, Яке виявляє нам Божу ніжність. Щоразу є нові особи, яких просвітлює ця яскрава зоря Різдва та допомагає їм прийти до Христа. Святіший Отець, серед іншого, пригадав, що, згідно із традицією, Царями зі Сходу, вважаються вчені особи, які досліджували рух небесних тіл та які живи у культурному середовищі, де вірилось у вплив зірок на людське життя. Ці Царі представляють тих чоловіків та жінок, які перебувають у пошуках Бога в різних релігіях та філософських теоріях. Вони шукали правдиве світло, яким є лише Господь Бог. Побачивши чудесну зорю, вони відчитали у її появі важливий знак і не вагаючись пустились у довгу подорож до Вифлеєму. Єпископ Риму наголосив, що це Святий Дух їх покликав розпочати подорож, шукаючи Царя Всесвіту, Месію, і на цьому шляху вони матимуть змогу особисто зустрітись із справжнім Богом.

Їхня подорож була позначена багатьма труднощами, а прийшовши в Єрусалим, вони відразу подались у палац місцевого царя, адже були переконані, що новий Цар, про якого звістила їм зоря, народився саме там. Саме у ту мить вони втратили з поля зору чудесну зірку-провідницю. Однак, дякуючи благодаті Святого Духа, Царі зі Сходу подолали ту хвилину пітьми і вирушили у місто Вифлеєм, місто старозавітного царя Давида, про яке звіщали священні книги, у які вони вкотре вглибились.

Залишивши палац Ірода і відновивши свої пошуки Месії, вони знову побачили зорю, що вказувала їм вірний шлях до Ісуса. А коли вони прибули у Вифлеєм, то побачили Марію з малим Дитятком на руках. Це була друга велика трудність-спокуса, яка трапилась на їхньому шляху: прийняти це убоге дитя як нового Царя, як обіцяного і дуже очікуваного Месію?! Проте, вони схиляють свої коліна перед вифлеємською Дитинкою і кладуть перед нею цінні дари, що їх принесли із собою зі Сходу. Завдяки допомозі Святого Духа, вони зрозуміли, що Божі критерії дуже відрізняються від людських і що Бог не об’являється у потузі цього світу, але у покорі Своєї любові. Божа любов є великою і потужною, але, одночасно, вона є дуже покірною. Таким чином, Царі зі Сходу є для над прикладом навернення до справжньої віри, бо більше повірили у Божу доброту, ніж в облудне сяйво влади.

Далі проповідник запросив вірних задуматись і запитати себе самих: «А де я можу зустріти Ісуса?» Сьогодні навколо нас бачимо війни, визискування дітей, тортури та торгівлю людьми… У всіх цих братах та сестрах, що страждають з приводу цих сумних ситуацій, присутній Ісус Христос. Вертеп вказує нам шлях до Спасителя, що є іншим, ніж шлях, запропонований ментальністю цього світу; це шлях пониження Бога, покірна Божа любов понижується і приховується у вифлеємських яслах, у хресті на Голготі, у терплячих братах та сестрах…

На закінчення Вселенський Архиєрей заохотив присутніх піднести молитви до Господа і попросити, щоб і ми, за прикладом Царів зі Сходу, прожили такий самий шлях навернення. Щоб Всевишній захищав нас від спокус, які приховують від нас світло зорі, що провадить до Христа; щоб завжди допомагав нам запитувати себе самих: «А де ж зоря?»; щоб Господь допоміг нам зрозуміти і не знеохотитись чи розчаруватись тим Божественним знаком – беззахисним Дитятком у яслах, бо ж Воно і справді є істинним Богом; щоб допоміг нам зустріти Те світло, що прийшло у світ, бажаючи просвітити та спасти кожну людину.