Папи-поліглоти: Як мова будує мости в Церкві

Сьогодні веб-сайт Ватикану пропонує контент більш ніж 60 мовами, що відображає прагнення досягати людей, розмовляючи з ними їхніми рідними мовами.

Ще близько шести десятиліть тому в своєму офіційному та літургійному спілкуванні Католицька Церква значною мірою покладалася на латину. Але як вселенська Церква, що охоплює багато народів, вона визнала важливість мов та їхню роль у донесенні євангельського послання до всіх.

Нещодавно відзначався Міжнародний день рідної мови, і це можливість поглянути на мови, якими розмовляли нещодавні папи, що часто допомагало їм безпосередньо спілкуватися з католиками всього світу.

Папа Іван XXIII: вільно володів шістьма мовами: латинською, італійською, французькою, грецькою, турецькою та болгарською.

Папа Павло VI: володів італійською, латинською, французькою, англійською, іспанською та німецькою.

Папа Іван Павло II: розмовляв більш ніж 10 мовами – польською, італійською, латинською, французькою, німецькою, англійською, іспанською, португальською, словацькою та російською.

Папа Бенедикт XVI: розмовляв німецькою, італійською, латинською, французькою, англійською, іспанською, старогрецькою та івритом.

Папа Франциск: розмовляв іспанською, італійською, німецькою, англійською, французькою, португальською та латинською мовами.

Папа Лев XIV: вільно розмовляє англійською, іспанською, італійською, португальською та французькою. Він також добре читає та розуміє латинську та німецьку, хоча все ще розвиває свої розмовні здібності в обох.

Будівництво мостів довіри

Ці папи зміцнили здатність Ватикану спілкуватися зі світом не лише через переклад чи офіційні заяви, але й звертаючись до людей безпосередньо їхніми рідними мовами.

Слова, сказані рідною мовою народу, часто ближчі до серця, щиріші за виразом та потужніші для зміцнення розуміння та довіри. Хоча Папа Лев XIV не розмовляє арабською мовою, короткого арабського вітання, яке він вимовив у Лівані: «Мир вам!», було достатньо, щоб принести радість всьому народу.

Іноді важлива не ідеальна вільна мова, а щире слово, сказане у потрібний момент, яке залишає тривалий вплив, пише EWTN.