«Подумаймо, як виглядає сьогодні життя сучасних скитальців», – проповідь Блаженнішого Любомира

Часто так буває, що деякі уривки зі Святого Письма, зокрема із Євангелія, котрі описують певні події, ми сприймаємо поверхово, тобто ми їх не заперечуємо, але й не беремо собі до серця, не переживаємо того, що прочитали чи почули. Думаю, одним із таких текстів є, власне, розповідь про втечу до Єгипту.

Останніми днями, на свята, ми згадували багато гарних подій, пов’язаних із життям Ісуса Христа в перші дні, місяці чи навіть роки Його перебування на землі. Сьогодні ми читали про те, що в певний момент обставини склалися так, що Йосиф мусів узяти Марію та Ісусика й утікати з ними до Єгипту. Про цю подію складено багато легенд, що, наприклад, Пресвятій родині допомагали в цьому різні рослини, тварини чи люди. Тому наша уява вимальовує собі дуже барвистий образ тієї втечі. Нам може навіть здаватися, що вони перебували в Єгипті в якомусь люксусовому готелі над морем, де Йосиф, маючи достатні кошти, міг примістити свою сім’ю, і їм там було дуже добре.

Насправді так не було. Чому?

Ми живемо в час, коли в Україні є майже півтора мільйона біженців. Ми вживаємо сьогодні слово «біженці», а в 40-х роках минулого століття, під час Другої світової війни, було поширеним слово «скитальці». Цей термін вказував на людей, що мусіли не тільки бігти, тікати, а й скитатися на чужині.

Подумаймо, як виглядає сьогодні життя сучасних скитальців, тих, що мусіли з різних причин покинути свої домівки, набуте майно на Донбасі? Вони прибули в інші частини України, і по-різному їх зустрічають: в одному місці їх гарно приймають, в іншому – не з таким милосердям і розумінням, мовляв, ви заколочуєте наше життя, для чого прийшли. Подібно було із Йосифом, Марією та Ісусом на новому місці, не все було гладко. Немає підстав думати, що там, у Єгипті, з’явилися ангели і оголосили єгиптянам: «Увага: тепер у вас тут перебуває воплочений Божий Син, відповідно з Ним поводьтеся». Були, напевно, добрі люди, які із розумінням ставилися до тої молодої родини з дитинкою, але, можливо, були й інші, котрі казали: «О, ще одна юдейська родина прийшла до нас заколочувати наше життя». Не знаємо, чи було легко Йосифові знайти якусь роботу, щоб заробляти на утримання. Скоріш за все, було не так, як розписують наші легенди.

Воплочений Божий Син вже на початку свого перебування між людьми прийняв також і цей вид терпіння – бути скитальцем. Сьогодні нам це легше зрозуміти, тому що поняття біженців, скитальців є «живим» у нашому суспільстві. Ісус Христос, коли розповідає нам про останній суд, який ми називаємо «Страшний суд», про це останнє остаточне об’явлення Божої любові й справедливості, згадує між голодними, спраглими й ув’язненими також і чужинців – немісцевих, нетутешніх: «Я був чужинцем, а ви мене не прийняли». Може нам дотепер важко було збагнути, що то за чужинці, про яких тут говорить Ісус Христос. Голодний, спраглий, ув’язнений – це зрозуміло. А скиталець, чужинець – що це означає? Сьогодні, думаю, ми дуже добре починаємо це розуміти.

Чому для нас це важливо? Бо маючи велике число тих скитальців, що мусіли покинути власний дім, треба думати: а що ми можемо для них зробити? Бо ствердити факт, що вони є, навіть зрозуміти, чому вони є оті скитальці, ще замало. Нам треба практично доповнити наше знання добрими ділами, щоб виконати слова Божого Сина: «Те, що ви зробили для Моїх найменших братів, ви зробили для Мене». Хоча Ісус Христос жив багато років тому, ми маємо нагоду послужити Йому сьогодні, – послужити через скитальців. Думаймо над цим.

Стараймося, з одного боку, усвідомити, яке терпіння Син Божий узяв на себе на початку свого життя. Це частина того процесу відкуплення, одна із форм терпіння, якими Він нас освячує, спасає. А з іншого – подумаймо, як ми можемо цю обставину, про яку говорилося, маючи конкретні порівняння, краще зрозуміти, ніж люди тих часів, коли не було біженців, коли не було скитальців, коли кожний міг спокійно жити у своєму домі. Сьогодні ми маємо перед очима тих, про кого говорить Ісус Христос, – чужинців, між якими є і Він. Треба використати цей час благословення для нас, коли маємо нагоду послужити самому Господу.

+ Любомир