Поразка ЛГБТ в ООН

Рада ООН з прав людини прийняла на минулому тижні резолюцію стосовно захисту сім’ї, де нагадується, що сім’я — це основоположна клітинка суспільства, і вказано на доконечність її захисту.

Так, як це було минулого року, середовища, які просувають постулати субкультур ЛГБТ, намагалися використати дискусію над резолюцією, аби протиснути свої позиції. Однак завдяки рішучості представників багатьох держав ці намагання виявилися даремними.

Резолюція про захист сім’ї, ухвалена Радою з прав людини 3 липня 2015 р., становить суттєву спробу повернутися на рівні ООН до дискусії про родину та фундаментальну роль, яку вона відіграє для суспільства. Вихідна точка ухваленого документу — переконаність у тому, що добрий стан сім’ї, сприйнятої як підставова соціальна група, поширюється на дотримання прав людини та врівноважений розвиток.

У своїх приписах резолюція закликає як головні держави-члени, так і головні органи ООН забратися до дій на користь визнання сім’ї та поліпшення її становища в усьому світі. Рада ООН з прав людини рекомендує державам-членам ставили благо сім’ї у центр публічних справ (т. зв. «family mainstreaming»). Це охоплює, зокрема, формулювання й реалізування просімейної політики, промоцію і провадження наукових досліджень, мету яких становить вивчення становища сім’ї у нинішньому світі; покращення політики народжуваності та материнського здоров’я, визнання ключової ролі батьків для правильного розвитку дітей і свободи виховання їх згідно зі своїми поглядами; взяття у діях до уваги насамперед блага дитини; виправлення становища неповносправних дітей та їхніх сімей та промування й підтримку солідарності між поколіннями.

Попри те, що як Загальна декларація прав дитини (ст. 16 п. 3), як і Міжнародний пакт громадянських і політичних прав (ст. 23, п. 1), на яких збудовано систему прав людини, підкреслюють, що «сім’я це природна й основоположна клітина суспільства і має право на захист з боку суспільства держави», пропозиція ухвалити цю резолюцію поділила делегатів Ради. Такі держави, як США, Велика Британія, Ірландія чи ПАР, наполегливо вимагали включити у текст резолюції формулювання про «різні форми сім’ї» та про необхідність індивідуалістичного підходу до її членів. Пропоновані цими державами поправки все ж таки було відкинуто як суперечні цілям резолюції, що викликало сильне розчарування середовищ підтримки субкультур ЛГБТ.

За ухвалення резолюції проголосували 29 держав: Алжир, Бангладеш, Болівія, Ботсвана, Китай, Конго, Кот д’Івуар (Берег Слонової Кості), Куба, Сальвадор, Ефіопія, Габон, Гана, Індія, Індонезія, Казахстан, Кенія, Мальдіви, Марокко, Намібія, Нігерія, Пакистан, Парагвай, Катар, Росія, Саудівська Аравія, Сьєрра-Леоне, Об’єднані Арабські Емірати, Венесуела, В’єтнам.

Проти голосували 14 держав: Албанія, Естонія, Франція, Ірландія, Японія, Литва, Чорногорія, Голландія, Португалія, Південна Корея, Південноафриканська Республіка, Об’єднане Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, США. Неприсутні були чотири: Аргентина, Бразилія, Мексика і Македонія.