Реколекції Римської Курії: Ісус закликає послідовників до прозорості в майнових справах

Від вечора 6 березня 2016 року в реколекційному осередку «Дім Божественного Учителя» в місцевості Арріччія поблизу Риму, тривають духовні вправи Папи Франциска та Римської Курії. Духовні конференції, центральною темою яких є «Відверті євангельські питання», для Святішого Отця та його найближчих співробітників виголошує о. Ермес Ронкі, Ордену Слуг Марії.

«Скільки маєте хлібів? Підіть і подивіться». Над цими Христовими словами, якими було випереджене чудо помноження хлібів, учасники реколекцій роздумували у середу, 9 березня. Зазначивши, що ніщо так не знеохочує та не ранить вірних, як прив’язаність духовенства до грошей, і ніщо так не ощасливлює, як розділений хліб, проповідник наголосив, що ці Ісусові слова показують нам, як апостоли та їхні послідовники повинні поводитися з майном: прозоро й з готовністю поділитися.

«Ми, натомість, дуже часто ховаємося за димовою завісою та ухильними відповідями, які порушують довіру та вірогідність», – зауважив проповідник реколекцій, підкреслюючи, що Ісус «від всіх свої учнів також і сьогодні» очікує згаданого контролю, а Церква «не повинна боятися прозорості, лякатися ясності в справі своїх хлібів та риб». Адже завдяки прозорості стаємо правдивими, а коли хтось є правдомовним, то є також вільним.

Чудо помноження хлібів показує нам, що важливою є не кількість хліба, але готовність ним поділитися. «Згідно з таємничим божественним правилом, коли мій хліб стає нашим хлібом, тоді того трохи стає достатньо. (…) Нагодувати всю землю можливо, для цього існує достатньо хліба. Нема необхідності в тому, щоб його помножувати, вистачить розподілити його, починаючи від нас. Не потрібно чудесних помножень, слід побороти Голіафа егоїзму, марнування продуктів та нагромадження благ в руках небагатьох людей», – наголосив проповідник.

«Чудом є п’ять хлібів та дві риби, – додав о. Ронкі, – які Церква, що народжувалася, з довір’ям вклала у Христові руки, без обрахунків, нічого не притримавши для себе, на свою вечерю. Цього було небагато, але це було все, що вона мала, це все, що учні мали на вечерю, крапля в морі, але саме така крапля може надати сенс та повернути надію на життя».