Різдвяне послання владики Ярослава Приріза, єпископа Самбірсько-Дрогобицького

Різдво Твоє, Христе Боже наш,
засвітило світові світло розуміння.
(Тропар Різдва Христового)

Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні ченці та черниці!
Дорогі у Христі брати і сестри!

Христос рождається!

У цей святковий та урочистий празник Різдва Христового ми знову сподобилися благодаті зустрічати Спасителя світу. Для нас ця неповторна, у своїй суті спасенна подія є перш за все джерелом невимовної радості, а також спонукою до благодарення та поклоніння Богові. «Радіймо, улюблені, Спаситель наш нині народжується! – закликає нас у цей день Св. Лев Великий. – Не повинно бути місця для скорботи там, де народжується Життя… Нехай торжествує святий, бо він наближається до слави. Нехай радіє грішник, бо дарується йому прощення. Нехай окрилюється поганин, бо його закликається до життя» (Св. Лев Великий, Слово на Різдво Христове).

І справді, маємо радіти, бо нині Церква святкує незбагненну і таїнственну подію, перед якою всі інші події та турботи нашого щоденного життя є незначними. Нині «визволення послав Господь народові своєму» (Пс. 110,9). Нині Предвічний Син Божий народжується від Пречистої Діви Марії заради спасіння роду людського. Нині Бог, приймаючи на Себе людську плоть, ніби знову творить людину (Григорій Богослов). Нині все творіння радісно оспівує початок свого оновлення. І цей час подяки й поклоніння, час радості й миру є для нас гарною нагодою застановитися над цим таїнством віри та над його значенням для нашого спасіння і вічного життя.

«Таїнство чудне бачу і преславне: небо – вертеп, престол херувимський – Діва, ясла – вмістилище, в яких возліг невмістимий Христос Бог. Його, оспівуючи, величаємо», – проголошує Церква у своїх піснеспівах з нагоди цього празника. Споглядаючи Тайну Божого Воплочення очима віри, ми бачимо воістину дивовижні речі. Справді, вертеп, в якому народжується Христос, стає Небом, бо в ньому замешкав Бог. У Св. Письмі читаємо, що Бог сидить на херувимах, як на Своєму престолі, а нині у своєму Різдві во плоті Він спочив на лоні й на руках Своєї Пречистої Матері, Котра справді стає Престолом Херувимським. Маленькі ясла, що вміщали корм, прийняли у себе Сина Божого, Котрий у Святій Тайні Євхаристії дає нам поживу безсмертя.

Споглядаючи на це таїнство, разом зі світлосяйними ангелами, вбогими пастирями та багатими мудрецями впадімо ниць перед Вифлеємським вертепом, у якому малим Дитям з'явився Цар світу і Спаситель душ наших. В Ньому ми завжди можемо знайти силу, яка долає несправедливість і зло. Святкуючи Різдво, заново переживаємо і пізнаємо, що з нами Бог, тому ми не покинуті наодинці з нашими труднощами і болями; а «новітнім іродам» не вдасться побороти Правду, застрашити людину, вирвати з її серця Господню надію і посіяти зневіру.

Дві тисячі років тому і ангели, і пастирі, і мудреці, побачивши Бога в немічному тілі немовляти, мали дуже нелегке завдання: вони повинні були переглянути свої уявлення про Нього і Його владу. Важко було навіть уявити, щоб небесне військо ангелів перед немічним Немовлям співало «Слава во вишніх Богу» (пор. Лк.2,14). Небагато підстав мали бідні пастирі повірити, що Христос-Спаситель може перебувати в яслах (пор. Лк.2,10-12). Нелегко було мудрецям впізнати Царя Юдейського у Новонародженому від незаможних батьків і віддати Йому свої дорогоцінні скарби (пор. Мт.2,9-11). Проте всі вони здійснили внутрішній подвиг віри, впізнали у бідному Дитяті Ісусі – Христа Господа і Спасителя світу, сповнилися радістю та поклонилися Йому. Цим вони подають приклад і нам сьогодні.

На жаль, після двох тисячоліть від Христового Різдва присутність Бога посеред людей все ще не є очевидним фактом для сьогоднішнього світу. Ще багато є тих, хто не прийняв Христа як свого Спасителя і Господа. До них, а також до всіх нас, Церква сьогодні звертається із закликом вирушити у мандрівку віри, пройти шляхом ангелів, пастирів та мудреців, долаючи при цьому релігійну байдужість і зростаючи в своєму покликанні до святости. Цей заклик набирає особливої актуальності у 2013 році Божому, котрий присвячено спомину та святкуванню кількох важливих подій. Цей рік у цілій Католицькій Церкві, в тому числі й в Українській Греко-Католицькій Церкві, проголошено Роком віри. Тому закликаю вас підтримати всі церковні ініціативи та використати всі можливі засоби, які пропонує нам Церква з цієї нагоди, щоб краще пізнати свою християнську віру, поглиблювати та зміцнювати її, не соромитись і не боятись жити нею, а також передавати її своїм дітям та внукам. Сьогодні перед нами відповідальна місія: не тільки не втратити цей скарб віри, котрий наш народ отримав у Володимировому Хрещенні, що його 1025-ту річницю відзначатимемо цього року, а й розвинути і передати його майбутнім поколінням.

2013 рік є також роком, коли звертатимемо особливу увагу на соціальне служіння Церкви, через яке маємо змогу практично виразити нашу християнську віру. Адже наше ставлення до потребуючих людей є найкращим дзеркалом нашої духовної зрілості. Людина зазвичай уявляє Бога як Того, Хто втілює в Собі все те величне і чудове, про що тільки можна мріяти. Але в Христі Ісусі Господь з'явився нам незбагненним чином: у Своєму Різдві Бог став людиною не у славі, а в немочі; зробився безпорадним і вразливим, долучившись до крайньої людської знедоленості. Тому, як тоді євангельські пастирі і мудреці зуміли знайти Царя і Спасителя світу не серед блиску багатств та розкошів, а у бідній яскині, так і ми сьогодні вміймо впізнати Христа серед тих, хто голодний або спраглий, чужинець або нагий, недужий або у в'язниці (пор. Мт. 25, 31-46). Пам'ятаймо слова Христа: «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (пор. Мт. 25, 40). Всі ми є Церквою і Тілом Христовим. За словами апостола Павла, «як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени» (І Кор. 12, 26). Впродовж цього року соціального служіння намагаймося діяти так, щоб навколо нас було якнайменше знехтуваних, забутих, страждущих та знедолених людей. Плекаймо в собі чесноти милосердя, співчуття та солідарності з усіма, хто терпить, у кому очима віри завжди можемо побачити лик Христа.

Цей рік також є знаковим для нашої Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, адже у 2013 році Божому ми святкуємо наш скромний ювілей – 20 років від створення єпархії. Це є гарною нагодою подякувати Господеві за ті щедрі дари, якими Він обдаровував нас усі ці роки, коли ми поставали з попелища нищення віри безбожним тоталітарним режимом, і просити в Нього й надалі супроводжувати нас своєю благодаттю.

Дорогі во Христі! Вітаю всіх з Різдвом Христовим і прошу Вас нести духовне світло Вифлиємської зорі у Ваші сім'ї та родини, до Ваших друзів та знайомих, а також до тих, хто хворий та самотній, а тому, може, вже й втратив надію, що матиме нагоду розділити радість Христового Різдва з ближніми. Прославою Господа у колядках та вертепах продовжуймо величні різдвяні традиції нашого народу і передаваймо їх майбутнім поколінням. Бажаю Вам, щоб у новому 2013 році Божому Вас не покидали Христова радість та мир, а Господь благословив усі Ваші добрі починання. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма Вами!

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!

+ ЯРОСЛАВ Приріз,
Єпископ Самбірсько-Дрогобицький

Дано у Дрогобичі,
при Катедральному соборі Пресвятої Трійці,
у празник Святого Миколая, Архиєпископа Мир Ликійських, чудотворця,
19 грудня 2012 року Божого

Джерело: www.sde.org.ua