Роберто де Маттеї: Світло світанку. Тридентська літургія у базиліці Святого Петра – важлива подія

Значення відправлення Літургії всіх часів у базиліці Святого Петра біля вівтаря катедри Святого Петра неможливо переоцінити.

Ця подія має значення – навіть символічне – набагато більше, ніж можна собі уявити сьогодні. Вона заслуговує на те, щоб її пам’ятали історики.

Близько 14:30 під величним склепінням базиліки Святого Петра пролунав спів Символу віри, потужним голосом піднесений процесією з понад двохсот священників, що йшли неквапливим кроком. За ними йшло багато вірян, які брали участь у 14-му Міжнародному паломництві Ad Petri Sedem.

Пройшовши через Святі Двері, процесія досягла величної апсиди базиліки Святого Петра, де серед мармуру, бронзи та сяючої слави височіє монументальна катедра Святого Петра. Геній Берніні досяг тут не лише художнього тріумфу, а й створив символ Традиції Церкви, що вірно зберігається протягом двох тисяч років.

Священники вишикувалися у два ряди праворуч і ліворуч від вівтаря, на якому домінував великий бронзовий вівтар з катедрою та монументальними фігурами чотирьох Учителів Церкви: латинських – святого Амвросія та святого Августина – і грецьких – святого Атанасія та святого Івана Золотоустого. Над собором, у каскаді золота та світла, встановлений у знаменитому алебастровому вікні, голуб Святого Духа кидав тепле сяйво на всю апсиду.

По обидва боки від трибуни розташовані надгробні пам’ятники Урбана VIII та Павла III – папи, який скликав Тридентський собор; вони ніби продовжують пильнувати серце Петрового примату. Вище на склепінні сцена передачі ключів святому Петру розповідає історію початку папської влади, а з боків зображено мучеництво святого Петра. Смерть Святого Петра та обезголовлення Святого Павла створюють священну драму, яка говорить про кров, пролиту за віру.

Не могло бути більш красномовного місця для урочистої церемонії, яка розпочалася невдовзі після 15:00, коли Його Високопреосвященство кардинал Раймонд Лео Берк, почесний покровитель Суверенного Військового Мальтійського Ордену, розпочав відправлення урочистої Архиєрейської Літургії за стародавнім римським обрядом, за участю церемоніймейстерів, які надали літургії належної пишноти.

Дев’ятисот підготовлених стільців виявилися недостатньо для натовпу, втричі чи навіть у чотири рази більшого, що складався з чоловіків і жінок, молодих і старих, які приїхали з усього світу. Саме місце проведення надало заходу унікального характеру: унікальний простір, де архітектура, скульптура, теологія та історія переплітаються, щоб посилити видимість місії Церкви та папства – захищати віру та передавати її крізь віки.

У своїй добре сприйнятій проповіді кардинал Берк нагадав про сторіччя об’явлення Дитятка Ісуса та Матері Божої Фатімської Люсії душ Сантуш, яке відбулося 10 грудня 1925 року. «Господь показав нам Скорботне та Непорочне Серце Матері Божої, вкрите багатьма тернями через нашу байдужість та невдячність, а також через наші гріхи. Мати Божа Фатімська бажає, зокрема, захистити нас від зла атеїстичного комунізму, який віддаляє серця від Серця Ісуса – єдиного джерела спасіння – і веде їх до бунту проти Бога та проти порядку, встановленого Ним у творінні та вписаного в серце кожної людини. Через свої об’явлення та послання, довірене дітям-пастухам – святим Франциску та Жасінті Марто та преподобній Люсії душ Сантуш – послання, звернене до всієї Церкви, Мати Божа засудила вплив атеїстичної культури на саму Церкву, культури, яка призвела багатьох до відступництва та залишення істин католицької віри. Водночас Мати Божа закликала нас виконувати… діла любові та спокутування за образи, скоєні проти Найсвятішого Серця Ісуса та Її Непорочного Серця. Воно складається з таїнства сповіді гріхів, гідного прийняття Святого Причастя, молитви п’яти десятків Вервиці та супроводу Богородиці через роздуми над таємницями Вервиці (…). Богослужіння першої суботи – це наша відповідь послуху нашій небесній Матері, яка не забуває заступатися за нас, щоб отримати всі благодаті, яких ми та весь світ так відчайдушно потребуємо».

Потім кардинал нагадав про вісімнадцяту річницю оприлюднення motu proprio «Summorum Pontificum», завдяки якому Папа Бенедикт XVI уможливив регулярне відправлення Літургії в цій формі, що використовується з часів святого Григорія Великого. «Дякуємо Богові, – сказав кардинал, – бо через «Summorum Pontificum» вся Церква дозріває у дедалі глибшому розумінні та любові до великого дару священної літургії, переданого нам у нерозривній послідовності Апостольської Традиції від апостолів та їхніх наступників».

Церемонію супроводжували звуки григоріанського хоралу у виконанні музичного ансамблю «Римський пантеон», які поширювалися, немов святий вітерець, об’єднуючи молитви присутніх із молитвами незліченних поколінь віруючих, які дивилися перед собою в ту саму апсиду, спраглі істини вчення та втіхи віри.

Мучеником цієї віри був албанський кардинал Ернест Сімоні, який був присутній на церемонії, сидячи в першому ряду поруч із кардиналом Вальтером Брандмюллером. Заарештований комуністичним режимом у 1963 році, кардинал Сімоні провів понад двадцять п’ять років у таборах примусової праці до свого звільнення в 1991 році та був відомий своїми екзорцизмами. Після завершення Літургії він прочитав з катедри скорочену формулу екзорцизму проти Сатани та бунтівних ангелів, складену в 1884 році Левом XIII, натхненну видінням Архангела Михаїла після жахливого видіння демонів, які збиралися, щоб знищити Церкву.

Після співу «Salve Regina» церемонія завершилася урочистим «Christus vincit», яке викликало великі емоції серед священників та вірних. Страждання були очевидними на багатьох обличчях: страждання тих, хто, бажаючи залишатися вірним Літургії всіх часів, стикався з нерозумінням, випробуваннями та приниженням. І все ж тепер, саме навколо цієї давньої літургії, золоті промені апсиди та постаті євангелистів та отців Церкви ніби об’єднали минуле та сьогодення перед катедрою Петра.

Вперше з моменту набрання чинності «Traditionis Custodes» (2021) було дозволено відправлення традиційної літургії біля вівтаря катедри Петра у Ватиканської базиліці. Під час перших паломництв Ad Petri Sedem Тридентська літургія вільно відправлялася в базиліці Святого Петра, але в останні роки це стало неможливим. Лише згода Папи Лева XIV зробила це можливим, що багатьом здається світлом світанку, тоді як у світі так багато швидкоплинних зірок вже впало або скоро зникне посеред ночі.

Роберто де Маттеї, Corrispondenza Romana

За: pch24.pl