Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 4-го тижня після П’ятдесятниці

Мт. 11, 2–15 «Царство Небесне здобувається силою»

У своєму земному житті ми усвідомлюємо, аби чогось досягнути, мусимо неабияк працювати. Щоб здобути знання, щоб збудувати будинок, щоб досягти якогось професійного рівня, завжди потрібно працювати. Але коли йдеться про життя духовне, то нам здається, що все має бути легко. Помолився вранці, і відразу все вирішилось, прийшов до церкви, посповідався, запричащався, і все стало на свої місця. До всього потрібно докласти праці, а до духовного поступу, певно, ще більше, аніж до матеріального.

У народі кажуть, що молитва і труд все перетруть, тобто потрібні зусилля, а через молитву Господь посилає нам свою допомогу. Звичайно, Бог може змінити нас в один момент, бо для Нього нема нічого неможливого, але переважно до Царства Небесного треба йти крок за кроком.

Ісус сказав нам, що здобувати Небесне Царство треба нашими зусиллями, то трудімся і дасьтся нам.

Рим. 9, 18–33 «Їх назвуть синами Бога живого»

Останніми часами для людей стає популярно і важливо досліджувати свій родовід, шукати свої коріння. Але погляньмо, ким ми є в Христі. Ми є синами і доньками Бога живого. Всі ми називаємо Бога своїм Отцем кожного разу, як промовляємо молитву «Отче наш». А чи ми віримо в те, що Бог є Отцем, а ми є Його дітьми, а між собою є братами і сестрами?

Будьмо свідомі і уважні, що ми промовляємо в цій молитві і чиїми ми є дітьми. Це – найважливіше знати, бо якщо Бог наш Батько, значить, нам належить все, що Він посідає. І найцінніше з того усього – життя вічне в Його Царстві Небеснім!

+Венедикт