Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок 4 тижня після П’ятдесятниці

Мт. 11, 16–20 «Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше Його чуд, за те, що не покаялись».

На прикладі багатьох людей, які не прийняли Ісуса, можемо побачити, що не усі і не завжди можуть розпізнати Божу присутність, Божі знаки, Божі чуда. Хоча Господь намагається об’явити Себе людям різними способами. Він посилає перед собою Івана Хрестителя, котрий був пустельником, аскетом, не їв, не пив, вдягався не як усі, але люди його його не прийняли. Прийшов Христос, котрий мав інший стиль життя, перебував з людьми, їв, пив, і вони також його не сприймали.

Господь постійно посилає різні події в нашому житті, дає тих чи інших людей, але ми не завжди розпізнаємо Його присутність. Бог промовляє через позитивні ситуації і через негативні, Він завжди нам говорить, завжди промовляє, лише ми могли б почути Його.

Рим. 10, 11–11, 2 «Тож віра із слухання»

Бачимо, як горстка учеників Христових, Його апостолів, через свою проповідь розповсюдили Євангеліє так, що за 2000 років збереглось Слово Боже. Звичайно не всі це слово приймали, не всі, як читаємо у Святому Євангелії, хотіли слухати апостолів, але до багатьох це слово падало, як зерно і проростало.

Напевно, як тоді, так і тепер, нікого і ніколи не можемо насильно привести до Бога, примусити перемінитись і покаятись. Але якщо ми мало свідчимо, то теж не робимо того, що очікує від нас Господь і потребують люди. Тому наше завдання свідчити про Бога в будь-яких обставинах, говорити про Бога залишається актуальним повсякчас, не залежно від того, чи всі з нами погоджуються!