Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок 24 тижня

Євангеліє

Лк. 11, 34-41

«Світло твого тіла – твоє око. Коли око твоє здорове, все твоє тіло світле»

У нашому народі не раз кажуть, що «пункт бачення залежить від місця сидіння». І нам є складно до кінця усвідомити, наскільки ми жевемо стереотипами, якими ми сприймаємо усе довкола. Часто сформовані під впливом інших, зокрема, під пресом телебачення, радіо, інтернету.

Дуже часто ми легко приймаємо на віру чиїсь думки, може, навіть хибні чи зумисно викривлені! І коли говоримо судженнями інших людей, то ці судження зі свого боку подаємо суб’єктивно. Щоби простіше пояснити: кожен з нас немовби дивиться на цей світ через свої окуляри. А світ цілковито не такий, яким ми його не раз бачимо! Тому важливо, щоб ми ці окуляри знімали! Важливо що б ми бачили за тим, що діється, Бога! Щоб все більше зникало нашого суб’єктивізму, а щоб ми все більше в Бозі бачили всі ті обставини, що є навколо нас!

Апостол

1 Сол. 3, 9–13

«Наповнить любов’ю один до одного й до всіх, такою самою, яку й ми маємо до вас»

Апостол вказує, що мірилом нашої святості є любов до інших. Він закликає солунян любити одні одних такою любов’ю, як він виявляв до них. І солуняни розуміли про що йдеться, бо відчули цю глибоку прихильність Павла, який робив все, що міг, щоб привести їх до Христа і вкорінити у вірі.

Любов – це джерело нашого людського буття. Однак часто ми готові любити тільки тих, хто любить нас, забуваючи, що Ісус полюбив нас, коли ми ще були грішниками. Так само і апостоли обдаровували своєю любов’ю тих, хто ще був далеко від Бога, і так здобували їх для Небесного Царства.

Нам тяжко зрозуміти, що любов діє за принципом бумерангу: якщо ми інших обдаровуємо любов’ю, приводимо до Бога, то нам відповідають тим самим. Якщо, знаючи Джерело Любові – нашого Творця, не хочемо інших любити, то й не можемо від них того сподіватися, які Бога не знають.

+Венедикт