Рубрика “Важкі питання”. Чому Бог не дає душі заздалегідь вирішити, народжуватися чи ні

ПИТАННЯ: Чому Бог не дає душі можливості ще до народження дізнатися, чи не потрапить вона в пекло, і дати їй вільний вибір – народжуватися чи ні? Адже страшно подумати, що можна померти без покаяння.

ВІДПОВІДЬ: По-перше, Бог не може дати душі можливість вирішити, народжуватися їй чи ні, тому що душа у людини з’являється разом з тілом, в момент тілесного зачаття.

Крім того, людська душа, будучи безтілесною, безсмертна. З моменту її створення Богом, тобто з моменту зачаття людини, вона існує постійно, і шляху назад для неї немає.

Стосовно Юди Господь сказав: краще б він не народився на світ. Це правда: краще взагалі не народитися, ніж приректи себе на пекло. Однак проповідь Євангелія і все християнське життя будується не на муках пекла, а на Божественному житті, яке Бог бажає влити в серце кожної людини. Перша мета для християнина полягає не в тому, щоб уникнути пекла, а в тому, щоб прийняти Бога в свій дім, бути угодним Йому, бути святим.

Бог – це досконале благо, а оскільки в Раю є всі блага, то пекло – як простір, де відсутній Бог, – означає позбавлення всякого блага, будь-якої втіхи, присутність зла.

Поки ми живемо тут, на землі, ми розуміємо все це лише віддалено. Деяким здається, що цілком можна прожити без Бога і задовольнятися створіннями, але ми не розуміємо, що там, де не буде Бога, не буде і розради.

У питанні звучить згадка про душу, яка може загинути без каяття і потрапити в пекло. Чи не краще було б їй не народитися? Смерть в стані тяжкого гріха, без можливості повернути благодать Бога, – сама думка про це повинна нас спонукати пам’ятати про слова Господа: Пильнуйте, не дозволяйте лукавому застигнути себе зненацька, тому що навіть цілий світ не вартує того, щоб втратити свою душу. Але і в таких ситуаціях у людини є можливість ввіритися Божественному милосердю, і коли людина, що знаходиться за крок від смерті, розкаюється в своїх гріхах, але у неї немає можливості висповідатися, то вона може випросити прощення у Бога і отримати це прощення.

Однак далеко не всі дбають про свою посмертну долю. За таких людей ми повинні молитися і жертвувати за їх спасіння наші добрі справи. В енцикліці Mystici Corporis Папа Пій XII стверджує, що воістину величезною тайною є те, що «порятунок багатьох залежить від молитов і добровільних зречень, вжитих членами містичного Тіла Ісуса Христа, спільних діянь пастирів і вірних, особливо батьків і матерів сімейств, у співпраці з Божественним Спасителем».

Тому страх померти без покаяння і потрапити в пекло потрібно замінити прагненням до святості, молитвою як за власний порятунок, так і за навернення інших людей.

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va