Сліди спецвідділу РПЦ в «гібридній війні» Кремля

Про те, що Російська православна церква через свої структури в Україні спочатку брала участь в підготовці, потім освячувала, заохочувала, обгрунтовувала російську агресію в Україні, написано сотні повідомлень і десятки аналітичних статей.

Стає все більш очевидним, що Москва від військових дій переходить до дестабілізації і різних форм гібридної війни в Україні. А будь-яка інформаційна війна (як частина гібридної), тим більше, яку розгортає Росія, дотримується своєї стратегії, підпорядковується своїй логіці. Під неї створюється своя інфраструктура, мобілізуються ресурси і кошти, – пише на «Укрінформі» Лана Самохвалова.

Хто головні архітектори церковної дестабілізації в Україні?

Вершина піраміди, на думку Самохвалової – Відділ зовнішніх церковних відносин Російської патріархії.

Цей відділ, названий великим і за радянських часів, і тепер особливо тісно пов’язаний зі спецслужбами. Він займається міжнародними питаннями, весь час був свого роду дипломатичним відомством. Скажімо прямо: дипломатично-розвідувальним. Досвідчені єрархи розповідають, що в структурах ВЗЦЗ МП працювали і працюють агенти кремлівських спецслужб і їх офіцери під прикриттям (як світські особи, так і ті, хто отримав посвячення в сан). Відомо, що саме до сфери відповідальності таких агентів відноситься, наприклад, ситуація в Україні.

Розголосу такий стан справ отримав, коли ФСБ відкликала свого агента з Української Православної Церкви (Московського патріархату) і заарештувала «за державну зраду» завдяки публікації російської журналістки Ольги Романової. Вона оприлюднила інформацію про офіцера ФСБ Євгенія Петрина, якого «переводом відправили служити в РПЦ, потім від РПЦ відправили в Україну, пізніше відкликали в Москву і заарештували, звинувативши в зраді Батьківщини».

Але є в Україні і інші представники Відділу зовнішніх церковних відносин Російської патріархії, діяльність яких на благо «Русского мира» в нашій і не тільки країні триває і донині. У цьому контексті помітна діяльність протоієрея Захарія Керстюка, про якого написано вже досить цікавого тут і тут.

До 2014 року отець Захарій в основному їздив з емісарськими місіями РПЦ (читаємо – ФСБ) під виглядом «пастирських поїздок» по ісламському світі. Пунктами його призначення були Лівія, Сирія, Ірак, Ліван і Іран. Так, саме ті країни, в яких зараз йде війна, або на їх територіях активізувалися терористи ІДІЛ, або вони втягнуті у велику гру на боці РФ.

Якою була мета таких «пастирських поїздок», можна тільки здогадуватися. Так, Захарій провідував нечисленні християнській діаспоріи українців, білорусів і росіян в цих країнах і проводив богослужіння, але це, скоріше, було всього лише прикриттям.

Яскравий тому приклад можна відшукати в історії за 2013 рік – тоді відбувся візит Захарія Керстюка до Лівії. Протягом тижня з «пастирською місією» він вирішив провідати «християнські діаспори» племен туарегів і тубу, які проживають на території Лівії. І ніколи не були прихильні до будь-якої державної влади на цих територіях.

Однозначно, ці племена – хороший «інструмент» для «гібридної війни» ще в одному газо- і нафтоносному регіоні світу, при відповідному фінансовому вливанні і забезпеченні зброєю.

На фотографіях нижче зустрічі отця Захарія 15-18 січня 2013 року з представниками Туарегів в районі міста Гадемес – місто Туарегів (запам’ятайте дати і назва міста).

Отже, що ж цікавого відбулося в цей період в регіоні?

16 січня 2013 року відбувся інцидент із захопленням заручників в місті Ін-Аменас (Алжир), яке знаходиться буквально в 200 кілометрах від Гадемеса – теракт в Алжирі з захопленням сотень заручників-алжирців і 41 заручника з інших країн. Всі вони були робітниками і фахівцями, які працювали на родовищі природного газу, який йшов до Європи, недалеко від Ін-Аменас.

Інцидент почав розгортатися рано вранці 16 січня, коли близько 20 ісламістів, пересуваючись на трьох автомобілях, атакували автобус, який перевозить робітників до газового родовища, що розробляється британським концерном BP, норвезьким Statoil і алжирською компанією Sonatrach. Після чого був захоплений сам об’єкт. Потім бойовики захопили родовище, замінували його і заявили, що будь-які спроби звільнити заручників «закінчаться трагічно».

У 2013 році багато експертів говорили, що туареги – лише пішаки у великій енергетичній грі, ставка в якій – подальший вплив на енергетичний ринок Європейського Союзу та забезпечення високих цін на енергоносії.

Збіг?

А на наступній фотографії, Захарій Керстюк вже на перетині кордонів трьох держав – Лівії, Чаду та Нігеру, який є ареалом проживання племені тубу і регіоном контрабанди зброї (і не тільки).

Щоб не бути багатослівними, наведемо лише кілька прикладів участі представників племен туарегів і тубу в останніх подіях на Африканському континенті.

У 2015 році загибель понад тисячі нелегальних мігрантів, які прямують до Італії, в Середземному морі, є результатом функціонування мультимільйонного бізнесу на контрабанді людей, яким займаються лівійські воєнізовані угруповання, члени племен і бандити, пише The Wall Street Journal.

Різні збройні групи в Лівії активно рекламували свої послуги для потенційних мігрантів з Африки і з регіону на півдні від Сахари. А також – і серед сирійців, які втекли з-за конфлікту в їх країні. «Вони впевнені, що безвладдя в Лівії – це унікальна можливість потрапити в Європу», – говорить глава Global Initiative Against Transnational Organized Crime Тьюзді Рейтан.

За його словами, племена тубу і туарегів навіть б’ються один з одним за контроль над прибутком.

Крім того, в матеріалі «Известий» від 20 листопада минулого року «ІДІЛ взяло на себе відповідальність за напад на готель в Малі» повідомляється, що терористичне угруповання «Аль-Мурабітун», присягнуло на вірність ІДІЛ, що складається з туарегів і арабів, взяла на себе відповідальність за захоплення заручників в готелі Radisson Blu в столиці Малі – місті Бамако.

Угруповання «Аль-Мурабітун» базується на півночі Малі і складається переважно з туарегів і арабів. Незважаючи на те, що спочатку угруповання було пов’язане з міжнародною терористичною організацією «Аль-Каїда», в травні нинішнього року її члени присягнули на вірність особисто главі ІДІЛ Абу Бакр аль-Багдаді, повідомляє ТАСС.

Знову збіг …?