Слово Митрополита Львівського на Вечірні з Літургією святого Василія Великого у Великий четвер Чин умивання ніг
Страсний четвер. Багато молимося, по можливості, заглиблюємося у Тайну Священства, яку встановив Ісус Христос перед своїм розп’яттям: «І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: Це – моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин. Так само чашу по вечері…» (Лк 22,19-20).
Це вчинив Спаситель, зібравши своїх учнів, заповідаючи їм продовжувати його почин. Господь дуже зв’язав ці дві Тайни: Священство та пресвяту Євхаристію. Згодом, після свого воскресіння, Ісус дещо доповнив із обов’язків апостолів, тобто, звелів їм і, розуміється, священикам важливий чин: «Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Ів 20,23). Усі успішно користаємо з відпущення гріхів, себто, з іншої Тайни, яка називається Сповідь. Духівництво і миряни мають потребу почути слова священика, якими промовляє Христос: «… Прощаються тобі гріхи» (Лк 7,48).
У Старому Заповіті Бог домагався святості в усього ізраїльського народу. Називаючи їх священиками: «Ви будете в мене царством священиків, народом святим…» (Вих 19,6). Роздумуючи над священством, Учитель Церкви вчинив такий висновок: «… священик і мирянин не рівні між собою, але перший має деяку перевагу… Дійсно, священикам виявлена була більша честь» (св. Ів. Золот., «Бесіда» на Пс 113 п.4).
Господь вручив велику духовну владу священикам, яку не посідає жоден земський володар, бо ніхто, взагалі, із людей, не маючи священства, не посідає влади відпускати гріхи або перемінювати хліб та вино і Тіло та Кров Христову.? Це – прерогатива священиків, навіть, коли б вони обтяжили своє сумління гріхом. Очевидно, за цим слідує кара. Звернемося до навчання праведного мужа: «Хто вчинив блуд, будучи священиком, той відповідно до свого сану отримує велику і посилену кару» (св. Ів. Золот., Бесіда LXXV на Мт п.5).
З великим духовним даром та владою, на священику спочиває велетенська відповідальність перед Богом! Важно, прийняти волю Господа, будучи вибраним ним на священика, а ще більш важливіше – гідно виконувати завдання, яке ставить Бог перед священиком. Ніхто від цієї відповідальності не може сховатися, вона тяготить на священикові кожної хвилини, освячує його або погіршує духовний стан, коли негідно виконує доручення Господні. Священики бажають бачити добрий духовний стан мирян, а вірні очікують праведного життя та священного прикладу від священиків!
Слуга Божий написав дуже строгі слова до священиків у своєму посланні: «Їм, парохіянам нашим, треба добрих священиків! Бо добрий священик є для них життєм і спасеннєм, а лихий – заразою та смертю!» (Митроп. Андрей «Пастирське послання…» 1899 р., 1 серпня, Станіславів, п.5). Страшні слова! Багато залежить від священика чи вірні, які спілкуються з ним, приходять у церкву, а може й не приходять, рідко відвідують божий дім, – отримують від нього слова заохоти, щоб ставати на дорогу навернення, а можливо, байдужності або й терпкі слова нападу, що знеохочують їх до праці над спасінням душі?!
Уста священика повинні звіщати справедливість, славу Божу, мудрість, любов до ближніх, настановляти на збереження Господнього закону! Священик повинен багато молитися за своїх вірних, це повинно стати його невтомним трудом! Так, можливо, виникне необхідність, щоб комусь давати певні настанови, однак, це повинно відбуватися з великою пошаною та співчуттям до ближніх. Хворі люди бажають почути слова ласки від лікаря, а не слова образи! Праведник навчає, що Господь піклується про спасіння: «Він і начальників озброїв, щоби лякали зухвалих; він же і священиків посвятив, щоби потішали скорботних» (св. Ів. Золот., «Бесіди про статуї», розд. VI, п.1).
Хай ці слова та сьогоднішнє свято Священства, спонукують усіх нас, зокрема, священиків й тих, хто прямує до священства, до гідного життя з Богом!
Запрошуймо Господа в наше життя та дозволяймо його духовній силі змінювати наше серце та душу по його волі. Вітаю усіх священиків, дияконів, семінаристів та вірних нашої Архієпархії, зі святом Священства, яке установив Ісус Христос!
Бажаю усім і завжди, гідно, з чистим сумлінням та розкаяним духом причащатися Тіла й Крові Христової: «Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню не достойно, буде винний за тіло і кров Господню» (1Кр 11,27), – навчає апостол. Хай Господь усіх благословляє на праведне життя!
Просімо пресвяту Богородицю про її заступництво перед Сином Божим за наше спасіння та мир в Україні! Хай ім’я Господнє буде благословенне в наших душах!
+ Ігор
Митрополит Львівський
9 квітня 2015 р. Б. Архикатедральний Собор Святого Юра
About The Author
