Слово Митрополита Львівського про світлої пам’яті Юрія Вербицького

На 51-ому році життя закінчив своє життя знаний багатьом людям громадський безстрашний активіст, кандидат наук, Юрій Вербицький. Замордували його знані урядовій верхівці України виконавці катувальних справ та професійно підготовлені вбивці. Так може загинути кожна людина в Україні, тому що про захист особи та людської гідності влада зовсім не дбає. Особи, що борються за правду рівняються з бидлом, яких необхідно знищувати. Коли гинуть прості люди, тоді вони кваліфікуються винними або, коли влада вважає когось порушником закону, таких арештують; натомість, коли ж закон порушують вбивці людей, певні особи із загонів «беркута чи міліціі», тоді ведеться довге розслідування і ті оправдуються, бо вони захищають провладних осіб. Люди не можуть більше терпіти насмішки із себе та несправедливості, доведені до відчаю, боронять своїх людських прав ціною крові. Світлої пам’яті Юрій впав жертвою провладних осіб, кров якого кличе про помсту до неба. Ті, хто причетний до вбивства Юрія Вербицького чи 20-ти річного вірменина Сергія Нігояна або інших героів, не можуть розраховувати на спокій сумління, подібно, до Каїна, що вбив свого брата Авеля. іх очікує постійний страх, будуть переслідувані втечею від свого сумління, стануться волоцюгами (пор. Бут 4,14). Такі вбивці старатимуться заглушити свої сумління наркотиками, алкоголем чи іншими психотропними речами. Однак, сумління не можна нічим заглушити! Можна показувати героя-страхопуда, щоб тільки зовні презентувати себе, але внутрішній стан з’їдатиме людину.

Світлої пам’яті Юрій, віддав своє життя за своїх друзів, за краще майбутнє мешканців України. Поборов страх, протистояв один могутнім бійцям і переміг їх, вмираючи за примирення жорстокості ненависних людських сердець, Звичайно, що така жорстокість не принесе радості й щастя тим, хто дає накази карати невинних та, хто їх виконує. Усе має початок й свій кінець! Сам Спаситель сказав: «Ніхто нездібний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Ів 15,13), Спокійної пам’яті Юрій Вербицький віддав своє життя за добрих друзів й недругів, що закатували його через жорстокість своїх сердець. Помолімося за нього, щоб Господь простив йому помилки його життя, ради того, що він впав жертвою задля кращого нашого життя. А, що бажати катам-каральникам? — Покаяння та опам’ятання, бо суд Господній близький кожній людині. Пророк стверджує наступне: «Я прийду до вас близько, щоб суд судити,і буду скорим свідком … – говорить Господь сил» (Мал 3,5). Юрій впав тілом, щоб жити духом! Повалився на холодну засніжену землю завмерлий на тілі, немов, кинуте пшеничне зерно у ріллю, щоб і на ній принести духовний рясний плід надії (пор. Ів 12,24).

Хай милосердний Господь простить йому усі провини й прийме його відкриту на ближнього душу в свої благі обійми! Це — відважний звитяжець, що віддав своє життя у тиші та спокої, захоплений немилосердними катами, волочений ними, немов святий диякон Стефан, який, вмираючи молився: «… Господи Ісусе, прийми дух мій!» (Ді,59). Господи, прийми його благородну та відважну душу та прости йому усі прогрішення вольні й несвідомі. Боже, змилуйся над твоїм слугою Юрієм! Вічна йому пам’ять!

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський

Джерело: www.ugcc.lviv.ua