Слово Митрополита Львівського в 30-ту річницю Чорнобильської катастрофи
Вчора, 26 квітня 2016 року у тридцяту річницю Чорнобильської катастрофи Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, вшанував пам’ять загиблих ліквідаторів наслідків аварії молитвою в Архикатедральному Соборі святого Юрія (м. Львів, Пл. св.. Юра, 5).
Разом із Митрополитом молились о. Роман Кравчик, адміністратор Собору св.. Юрія та о. Микола Пришляк, голова комісії у справах екології Львівської архиєпархії УГКЦ. По завершенні молитви Митрополит Ігор промовив слово з нагоди 30-ої річниці Чорнобильської катастрофи.
Слово Митрополита Львівського в 30-ту річницю Чорнобильської катастрофи
Достойні сестри і брати,
ми молилися Панахиду в пам’ять жертв Чорнобильської трагедії. Пройшло уже чимало часу, але негативні наслідки тривають, припускаємо, що багато хвороб пов’язані з цією трагедією, бо розпад хімічних елементів триває й приносить шкоду населенню. Люди якось спокійно ставляться до цього, можливо, воно й добре, бо гірше було б, коли люди думали б про це та гнітили себе. Спокійно – тому що це невидима дія атомів, які розпадаються, але видимі наслідки, які ранять та поволі вбивають здоров’я людей.
Пам’ятається, що це була Лазарева субота, бо Великдень 1986 року святкували 4-го травня. Того року ті дні були дуже спекотними, температура трималася +25˚С і вище, сонце палило, а тут ще й вибух четвертого енергоблоку на Чорнобильській АЕС. Аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася 26 квітня 1986 року, внаслідок якої радіоактивного забруднення зазнало 145 тис. кв. км території колишнього СРСР із населенням 6 млн. 945 тис. людей. Ця аварія є найбільшою техногенною катастрофою ХХ сторіччя. Звичайно, що в радянському союзі «не було жодних катастроф», негативних проявів, людських трагедій тощо. Не вільно було говорити про такі випадки. Тому усе було продумано та з погрозами замовчувалося. Лише закордонні сигнали збудили керівників в СРСР, які неохоче пояснювали, що нічого, занадто аварійного не відбулося, мовляв, усе поволі залагодять… На місце катастрофи їхали молоді люди, які наражали себе на небезпеку, рятуючи інших, багато загинуло, другі були поражені радіацією. Керівники держави та міста Києва відправляли своїх дітей у Крим та віддалені місця, самі по можливості виїздили, а в Києві відбувався парад пролетаріату 1-го травня, щоб не показати страху та не проявити слабкості. Про людей та їхнє здоров’я не турбувалися. Міри по ліквідації приймалися повільно, була розгубленість, хоч радянське керівництво цього не показувало… Негативні наслідки тривають по сьогодні, а вони небезпечні тим, що діють у невидимий спосіб, поражають здоров’я людини. Звичайно, що хвороби, які появляються в Україні, багато чому пробиваються від Чорнобильської катастрофи. Мабуть, ще довго гіркі плоди різних хвороб буде пожинати наш народ.
Молимося до Бога про помилування тих, хто відійшов до вічності, рятуючи свій народ від гірших наслідків. Багато героїв, мужніх та відважних чоловіків й жінок знайшлося під час ліквідації небезпечних наслідків Чорнобильської АЕС. Багато секретів пов’язаних з цією аварією ми не будемо знати ніколи, бо немало документів вивезено у Росію.? Ми дякуємо усім тим, хто брав участь у ліквідації цієї небезпеки, багатьом посмертно, молимося за них! Дякуємо та схиляємо голови перед багатьма тими, кого Господь береже при життю, які не жаліли себе, свого життя, рятуючи життя іншим! Хай Бог благословить відважних та мужніх осіб-ліквідаторів, силою духу та добрим здоров’ям! Господи, дай нам спокою, злагоди та миру!
+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ
26 квітня 2016 р. Б. Архикатедральний Собор Святого Юрія, м. Львів
About The Author
