Відповідаючи на запитання про відмінності між двома папами, він зазначає: «Різноманітність – це взаємодоповнюваність; це не те, що обмежує, а те, що збагачує». «Обидва були свідками воскресіння Господа, – наголошує він. – Попри всі відмінності особистостей, цей аспект був ідентичним і є найважливішим».

La Repubblica: Ваша Ексцеленціє, нині Ви є апостольським нунцієм у Литві, але як особистий секретар Йозефа Ратцінґера Ви були свідком унікальної події, небаченої в сучасні часи: співіснування в одному просторі й у той самий час двох пап. Чи було це складно?

Архиєпископ Ґенсвайн: Тут потрібно чітко розрізняти. Був лише один папа. Другого дійсно називали папою, але насправді він був папою-емеритом. Це величезна різниця. Я розумію візуальний ефект : дві постаті в білих шатах. Однак Бенедикт відмовився від «пелеринки», не носив також пояс і змінив колір взуття, щоб підкреслити цю різницю. Звісно, існувало досі небачене співіснування папи, який звершує служіння, і папи-емерита, як Бенедикт хотів, щоб його називали.

Чи він сам обрав цей титул?

Він сам його обрав.

У момент зречення Ратцінґера атмосфера у Ватикані була напруженою через скандал Vatileaks, витік документів з папських апартаментів і чутки про сексуальний шантаж. Наскільки це вплинуло на Ратцінґера і його рішення?

Усе, що Ви згадали, не мало до цього жодного стосунку. Ні Vatileaks, ні так звані гомосексуальні групи, ні щось інше. Зречення було результатом глибоких роздумів та інтенсивної молитви: папа ставив запитання своєму сумлінню, а потім прийняв рішення.

Коли з’явився білий дим, Бенедикт перебував у Кастель-Ґандольфо, а Ви — у Ватикані. Як Ви це запам’ятали?

Я побачив білий дим у своєму кабінеті. Одразу пішов до Королівської Зали перед Сикстинською каплицею, нічого не знав, мені було дуже цікаво. Потім відчинилися двері і здалеку я побачив кардиналів, які вітали нового папу: ім’я Хорхе Маріо Берґольйо луною пронеслося всією залою, мов пожежа.

Що сказав Франциск під час вашої першої зустрічі?

Я хотів привітати його, але він перебив мене: «Я хотів би зустрітися з Бенедиктом. Чи можете Ви мені допомогти?»

Ви зателефонували до Кастель-Ґандольфо і дали новому папі поговорити з папою?

Скажімо чесно, це було трохи складніше, бо я дзвонив безпосередньо в кімнату папи, але в той момент у Кастель-Ґандольфо всі дивилися телевізор і не думали про телефон. Довелося зв’язатися через жандармерію, і зрештою розмову вдалося організувати.

Як префект Папського Дому Ви супроводжували Франциска під час відкриття папських апартаментів разом із кардиналом Бертоне, який зняв печатки: через два тижні Франциск пояснив Вам, що не хоче там жити. Це було несподівано?

Папа сказав мені знайти інше помешкання, але зізнаюся, я не відразу сприйняв це серйозно. Потім зрозумів, що з цим помешканням щось не так. Сам Франциск пізніше це пояснив: були психологічні труднощі, сказав він жартома. А тоді пояснив причину: «Я ніколи не жив у таких великих кімнатах, я хочу жити в менших».

Перша зустріч двох пап відбулася в Кастель-Ґандольфо, коли Бенедикт XVI передав Францискові коробку з усіма документами у справі Vatileaks. Що Ви пам’ятаєте з того дня?

Це було 23 березня 2013 року. Пам’ятаю, що при вході до каплиці Бенедикт хотів пропустити Франциска вперед, але той відмовився. Те саме стосувалося клячника. Потім вони перейшли до кабінету папи, де на столі стояла знаменита коробка з усіма матеріалами щодо Vatileaks. Бенедикт попросив мене все підготувати: він хотів пояснити Францискові зміст і що він про це думає. Як завжди, зробив це письмово і вклав усе всередину.

Чи можна сказати, що передаючи цю коробку, Бенедикт позбувся тягаря скандалів?

Якщо в цій справі був тягар, то так, можна так сказати.

Чому Бенедикт, так дбаючи про співіснування двох пап, вирішив жити у Ватикані, у просторі, відведеному для Святішого Отця?

Він сам це сказав: хотів залишитися в межах базиліки святого Петра. Колись, як він іще звершував служіння, я запитав його: «Святіший Отче, куди ми підемо? Де Ви, Отче, хочете жити? У Кастель-Ґандольфо? У ватиканських садах?» – «Ні, – відповів він мені – у маленькому монастирі Mater Ecclesiae». Це місце дозволяло йому бути всередині, але водночас осторонь, в усамітненні.

Стосунки між двома папами переживали складні часи, наприклад, коли Ратцінґер написав передмову до книги кардинала Сари про целібат священників, у той час, як Амазонський Синод обговорював цю тему. Що сталося?

Я мушу дещо це уточнити. Папа Бенедикт не писав передмови до книги кардинала Сари. Сара повідомив папі Бенедикту, що пише книгу, і запитав, чи є у нього якісь коментарі не на тему целібату, а щодо священства. Бенедикт написав близько тридцяти сторінок. Тож книга ніколи не писалася спільно, і ніколи не було наміру тиснути на папу Франциска щодо целібату через цю книгу.

Отче Архиєпископе, Ви сказали колись: «Як співпрацівник Ратцінґера, я ношу на собі знак Каїна». Що Ви мали на увазі?

Я сказав це, але в загальному сенсі, не стосовно папи Франциска. Зрозуміло, що постать Йозефа  Ратцінґера хвилювала, скажімо, як друзів, так і ворогів. І оскільки я був його дуже близьким співробітником багато років, цей слід залишився на мені. І, можливо, сам папа Франциск це відчув.

З часом Ратцінґер став відправною точкою для консервативного крила кардиналів, яке критикувало Берґольйо. Це перший випадок конфронтації між двома папами з протилежними поглядами. Як пережив це Бенедикт?

Насправді факти були значно перебільшені, ніби до монастиря відбувалася справжня процесія. З’явилися деякі коментарі щодо поведінки та вибору Франциска, але коментувати рішення папи цілком нормально; саме по собі це не заборонено. Але неправда, що Бенедикт став своєрідним сповідником для всього крила, яке Ви назвали консервативним.

У мене немає інформації щодо цього.

Однак існує реальний пункт розбіжності. Бенедикт вважав помилковим рішення про заборону відправляти Месу за старим обрядом на парафіях. Чи папи коли-небудь про це розмовляли?

Бенедикт ніколи не коментував motu proprio «Traditionis custodes» папи Франциска. У своїй книзі я написав, що коли ми прочитали «L’Osservatore Romano», серце Бенедикта стало важким. Це правда – але це кажу, не він.

Хотів би запитати: чи відрізнялися папи культурно, чи теологічно, методом чи змістом?

Усе, що Ви досі сказали, підтверджує, що вони були різними. І в цьому немає нічого поганого, тому що біографія є біографією, і життєвий досвід також різний. Різноманітність — це взаємодоповнюваність; це не те, що обмежує, а те, що збагачує.

Що поєднувало Бенедикта і Франциска?

Вони обоє були свідками воскресіння Господа. Попри всю відмінність особистостей, цей аспект був ідентичним і є найважливішим.

Після смерті Бенедикта першим, кому Ви зателефонували, був Франциск, який одразу прибув до монастиря. Що сталося потім?

Папа Франциск сказав мені: «Коли настане той час, подзвони мені безпосередньо». Я так і зробив, зателефонувавши з мобільного телефону. Невдовзі папа прибув. Ми були в спальні поруч із тілом Бенедикта. Франциск благословив свого попередника, потім сів поруч, кілька хвилин мовчав, а тоді всі разом помолилися.

Отче Архиєпископе, як змінилося Ваше життя після смерті Ратцінґера?

Його відхід був для мене особисто дуже болісним досвідом. Через чотири роки після зречення одного дня папа Бенедикт сказав мені: «Я не думав, що шлях від дверей нашого маленького монастиря до брами неба св. Петра буде таким довгим». Іншим разом він додав: «Якщо добрий Бог дасть мені ще, можливо, рік, це буде дуже щедро». Потім ці роки стали майже десятьма.

Думаючи про трьох останніх пап, можна сказати: Войтила — душа, Бенедикт — розум, Франциск — серце. А папа Лев?

Це складне запитання на цей момент. Але саме ім’я папи Лева вже про щось говорить, чи не так?

За матеріалами КАІ.

Corriere della Sera: Протягом двох з половиною днів ви постійно чували біля відкритої труни папи. Чому?

Массіміліано Страппетті: Тому що я з любов’ю піклувався про тіло Святішого Отця до самого кінця і відчував потребу піклуватися про нього також у цій ситуації, будучи готовим втрутитися у разі будь-якої потреби, пов’язаної з тривалим виставленням тіла для вірних. Це було правильно.

Ви пережили з ним усі випробування його хвороби, і найпрекраснішим днем, безумовно, була Великодня неділя, 20 квітня 2025 року. Напередодні його смерті. Рік тому.

Так, тепер я можу розкрити те, що завжди тримав у таємниці. Того дня, після благословення «Urbi et Orbi» й урочистої процесії серед вірних, коли ми повернулися до Дому св. Марти, папа був виснажений, але щасливий, як дитина, якій подарували банку шоколаду. У ліфті, коли ми залишилися вдвох, по його обличчю скотиласья сльоза. Це була сльоза радості.

Франциск сказав: «Дякую, що повернув мене на площу». Ви ж йому це пообіцяли, чи не так?

Так, він не любив перебування в лікарні. Щоразу, коли йому доводилося їхати до Джемеллі, він жартував: «Побачиш, тепер кардинали готуватимуть конклав». Але 14 лютого його стан став справді серйозним, тому я сказав йому: «Святіший Отче, ми повинні їхати до лікарні». Він зітхнув: «Це востаннє я бачу Святу Марту, правда?» І тоді я дав йому обіцянку: «Я поверну тебе сюди у папському вбранні». Так і сталося.

Ви думаєте, що шлях до визнання святості відкритий і для Франциска?

Франциск завжди казав: «Тільки Ісус творить чудеса». Однак, я не заперечую, що є випадки, які доведеться дослідити. Як Церкві, так і науці. Я маю на увазі людей із тяжкими хворобами, які одужали. Побачимо. Але для мене Франциск уже святий.

На світанку у Великодній понеділок Франциск повернувся до вас, узяв за руку і назавжди заплющив очі. Що вас так поєднувало?

Можливо те, що я бачив у ньому передусім людину, а вже потім папу. Тому для нього було природно довірятися мені. На Великдень, перед поїздкою на папамобілі, він хвилювався: «Чи зможу я сісти в джип? — спитав він мене. – А що, як нас у цей час хтось побачить?» Зрештою, це були турботи звичайної людини, у якої так болить праве коліно, що вона не може взутися, але не соромиться просити про допомогу. Він також сказав: «Знаєте, чому я тобі довіряю? Я розпитав про тебе і дізнався, що ти всім допомагаєш, і успіх не вдарив тобі в голову». Але нас також дуже поєднувало почуття гумору. Щоранку, прокидаючись, він запитував: «Привіт, хто сьогодні помер?». Такий він був.

Протягом 38 днів його перебування в Джемеллі до клініки приходили тисячі людей.

Так, він радів цьому прояву любові і був дуже щасливий, коли дізнався, що аргентинські танцюристи почали танцювати під його вікнами.

Що вам залишилося від Франциска?

Окрім його аромату у флаконі одеколону та тієї величезної вдячності, яка мене переповнює? У мене залишилося багато кулінарних книг, які він мені подарував, знаючи про моє друге життя як майбутнього шеф-кухаря. А також прекрасні слова, які він одного разу сказав моїй партнерці Барбарі, дякуючи їй за те, що вона витримує таке складне життя поруч із папським медбратом. І слова, які він сказав моєму синові Матті, який у дитинстві був воротарем, як і він в Аргентині. Він помер раптово, я цього не очікував. Інсульт: сподіваюся, він не страждав.

Як сталося, що папа з’явився в пончо?

О так, це було 10 квітня! Ми тихо йшли коридором Дому св. Марти, коли він раптом сказав: «Я хотів би піти до базиліки, маю поговорити з реставраторами вівтаря катедри». У мене не було піджака, а на ньому було аргентинське пончо, яке він носив у своїй кімнаті. Я запитав: «А що, як нас побачать?». А він: «Усе одно йдемо». Але там був фотограф. Наступного дня, коли я його будив, розповів йому про це. А він: «Ну і добре, тоді підемо туди й сьогодні!». Це фото облетіло весь світ.

Массіміліано Страппетті почав працювати в клініці Джемеллі у віці 20 років, потім перейшов до Медичної служби Ватикану і протягом своєї кар’єри доглядав до кінця також Івана Павла ІІ та папу Бенедикта XVI. Нині входить до медичного персоналу Лева XIV, пише Stacja7.

Наступного вівторка, 21 квітня 2026 року, виповниться рік від дня смерті Папи Франциска, який переставився до вічності в «Домі святої Марти» в Ватикані о 7:35. Через п’ять днів відбувся його похорон, а прах, згідно з його волею, відтоді спочиває в Папській базиліці Пресвятої Марії.

Згідно з повідомленням, яке поширила пресслужба базиліки, в річницю переставлення в храмі відбудуться поминальні заходи, що розпочнуться о 17:00 молитвою Розарію в Паолінській каплиці, де зберігається чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Salus Populi Romani. По завершенні молитви в каплиці з правого боку буде відкрито меморіальну дошку на вічну пам’ять про особливий зв’язок між Папою Франциском та іконою. На ній викарбувано напис: «Франциск, Верховний Понтифік, який 126 разів зупинявся в побожній молитві біля стіп Salus Populi Romani, за його волею спочиває в цій Папській базиліці. 26 квітня 2026 року, в першу річницю смерті».

Далі о 18:00 розпочнеться Свята Меса, під час якої буде зачитано послання Папи Лева XIV, який здійснює Апостольську подорож до деяких країн Африки. Церемонія транслюватиметься на великому екрані, встановленому перед фасадом базиліки на площі Санта-Марія-Маджоре, а також у прямому ефірі через канали Vatican News.

Джерело: Vatican News

Про арешт громадянина Туреччини повідомила 29 серпня італійська газета «Corriere della Sera», посилаючись на розслідування, проведене «Il Piccolo». Згідно з повідомленням, 46-річний чоловік зараз перебуває у в’язниці в Трієсті після арешту Інтерполом у Нідерландах.

Незадовго до візиту Папи Франциска до Трієста в липні 2024 року там було знайдено валізу з вогнепальною зброєю та боєприпасами. Підозрюваний пов’язаний із нападом, спланованим турецькою організацією, що має зв’язки з «Ісламською державою».

Наступного дня після цього інциденту Папа очолив літургію на головній площі портового міста Трієст на північному сході Італії. Він пересувався на електромобілі з відкритим верхом. Незабаром після цього стало відомо, що уряд Італії розслідує можливі плани нападу, пише KAI.

Увечері, 5 вересня 2025 року, під час церемонії, яку очолить Папа Лев XIV, відбудеться офіційне відкриття «Селища Laudato si’». Про це йдеться у повідомленні для преси, яке поширив Центр післядипломного підвищення кваліфікації «Laudato si’», який з ініціативи Папи Франциска від 2023 року діє на території комплексу Папської літньої резиденції в Кастель-Ґандольфо, маючи завдання займатися втіленням принципів, викладених в енцикліці «Laudato si’», якій цього року виповнилося десять років після публікації.

Ініціатива Папи Франциска

Від Папи Франциска згаданий центр отримав місію створити місце, де дбання про створіння і повага до людської гідності, особливо найслабших, можуть бути захищені і цінуватися через спільні зусилля, що мають коріння у вірі. Об’єкт, що займає площу 55 гектарів, включає історичні сади, палаци, пам’ятники та археологічні пам’ятки, сільськогосподарські угіддя та нові простори, присвячені навчанню та біологічному і регенеративному землеробству. Він є результатом шляху, що поєднує духовність, освіту та сталий розвиток з метою створення відкритого, доступного та інклюзивного простору для навчання, роздумів та експериментів з більш усвідомленим та шанобливим ставленням до створіння.

Програма інавгурації

У другій половині дня Святий Отець, перед тим як очолити Літургію Слова з обрядом благословення, здійснить символічний візит, відвідавши основні місця та зустрівшись із працівниками, співробітниками, їхніми родинами та всіма людьми, які в різний спосіб підтримують діяльність «Селища Laudato si’», а це богопосвячені особи, викладачі, студенти, мешканці міста, партнери та доброчинці. На церемонії будуть присутні представники Римської курії та інституцій, а також ті, хто сприяв створенню цього проекту. До молитви з нагоди благословення приєднаються також маестро Андреа Бочеллі з сином Маттео.

Джерело: Vatican News.

«Дорогі хлопці й дівчата, однією з найважливіших речей в житті є слухати, навчитися слухати. Коли хто щось тобі говорить, дочекайся, щоб він договорив, щоб добре зрозуміти, а тоді, якщо маєш що, то можеш сказати. Але важливо вислухати», – таке заохочення звучить з уст Папи Франциска у відеоролику, який 8 січня 2025 року в «Домі святої Марти» у Ватикані записав один з відвідувачів Святішого Отця.

Щойно тепер цей відеоролик з’явився в інтернеті, опублікований на сайті тижневика «Oggi», але він чудово перегукується із Ювілеєм підлітків, який протягом цих днів відбувся у Римі та Ватикані. Привітання було зверне до учасників ініціативи «Майстерні слухання», що залучає молодь і дорослих, допомагаючи їм відкривати красу слухання, як того, щоб бути вислуханим, так і того, щоб вміти вислухати іншого.

Папа, якого бачимо у домашньому вбранні, зауважує: «Подивіться на людей: люди не вміють слухати. Вже на половині пояснення відповідають, а це не сприяє мирові. Слухайте, багато слухайте», – закликає він, повторюючи те, про що ніколи не забував нагадувати: «І не забувайте про дідусів і бабусь, вони нас багато чого навчають. Молюся за вас, а ви моліться за мене», – завершує він з жестом благословення.

Вірні, що сходяться до могили в неділю вранці, бачать підсвічування мармурової могили, розташованої в ніші між двома каплицями в улюбленій базиліці Франциска.

Кам’яна плита з позначкою «FRANCISCVS» освітлюється прожектором, який також висвітлює маленьке розп’яття, встановлене на стіні над гробницею.

Жандарми Ватикану стоять на варті поки відвідувачі віддають шану на місці поховання.

Це місце спочинку є виконанням останнього бажання Папи Франциска бути похованим у базиліці, яку він відвідував понад 100 разів під час свого понтифікату, часто до та після міжнародних поїздок, щоб помолитися перед стародавньою іконою Марії «Salus Populi Romani» (Спасителька римського народу), пише CNA.

Ось п’ять найбільш пам’ятних молитов, які покійний Святіший Отець виголосив під час свого понтифікату:

Березень 2013: Перше благословення Urbi et Orbi

Вийшовши на центральний балкон базиліки Святого Петра як Папа Франциск, ім’я, яке він обрав на честь святого Франциска Ассизького, люди одразу були вражені простим виглядом нового глави Церкви, обраного очолити приблизно 1,4 мільярда католиків світу.

Перед уділенням першого благословення Urbi et Orbi свого понтифікату аргентинський Папа схилив голову, попросив благословення народу та помолився в тиші разом із тими, хто зібрався на площі Святого Петра та Віа делла Кончіліаціоне.

“А тепер ми вирушаємо в цю подорож: єпископ і люди”, – сказав він. “Ця подорож Римської Церкви, яка головує в любові над усіма Церквами. Подорож братерства, любові, довіри між нами. Молімося завжди один за одного. Молімося за весь світ, щоб був великий дух братерства”.

Липень 2013: церемонія зустрічі з нагоди Всесвітнього дня молоді на пляжі Копакабана, Бразилія

Папа Франциск увійшов в історію, коли успішно закликав понад 1 мільйон молодих людей дотримуватись кількох хвилин молитовного мовчання під час однієї події на Всесвітніх днях молоді у 2013 році.

Виявляючи велику турботу про всіх тих, хто страждає, Святіший Отець попросив радісний натовп перед тим, як продовжити підготовлену промову, пам’ятати про тих, хто не зміг приєднатися до них на урочистостях Всесвітніх днів молоді.

“Перш ніж продовжити, я хотів би згадати трагічну аварію у Французькій Гвіані, в якій постраждали молоді люди по дорозі на цей Всесвітній день молоді. Там загинула молода Софі Моріньєр, а інші молоді люди були поранені. Я запрошую всіх вас вшанувати хвилиною мовчання та помолитися до Бога «Отче наш», за Софі, за поранених і за їхні родини”.

Квітень 2018: втішання та молитва з хлопчиком, батько якого помер, не вірячи в Бога

Зустріч Папи Франциска з хлопчиком, який оплакує втрату свого батька, була особистим, але сильним моментом молитви, який привернув увагу людей у ​​всьому світі.

Папа уважно вислухав розплаканого хлопчика і запевнив його, що Бог не хоче покидати людей, навіть якщо вони не вірять у Нього.

“Приємно, що син так говорить про свого батька, що він “був добрим”. Якщо ця людина змогла так виховати своїх дітей, значить, він був хорошою людиною… Бог, безсумнівно, пишався твоїм батьком, тому що віруючому легше хрестити своїх дітей, ніж хрестити їх, коли ти невіруючий. Звичайно, Богу це дуже подобається. Говори зі своїм татом, молись за свого тата”. 

Березень 2020: Папа Франциск благословляє світ Євхаристією перед порожньою площею Святого Петра на початку пандемії COVID-19 (вважається одним із найпам’ятніших моментів його понтифікату).

Ватикан транслював Святу Годину та особливе благословення urbi et orbi в прямому ефірі мокрого та холодного вечора 27 березня 2020 року.

Перед візантійською іконою Пресвятої Діви Марії, відомою як «Salus Populi Romani» («Захисниця римського народу»), і статуєю «Чудотворного Розп’яття» XIV століття, які були принесені на темну та вологу площу Святого Петра, Святіший Отець благав Бога від імені Церкви про віру та силу серед кризи.

Травень 2022: Міжнародна молитва за мир в Україні та країнах, охоплених війною

Святіший Отець тримав близько до серця тих, хто постраждав від російсько-української війни, описуючи її закінчення як своє «бажання на 2025 рік». Кожну загальну аудієнцію та недільну промову «Ангел Господній» Понтифік використовував як нагоду, щоб попросити людей молитися за мир, щоб запанував в Україні та Росії.

Довіряючи Матері Божій кожного чоловіка, жінку та дитину, які страждають від війни та насильства, Папа 25 березня 2022 року посвятив як Росію, так і Україну Непорочному Серцю Марії.

“Прийми цей акт, який ми виконуємо з упевненістю та любов’ю. Вчини, щоб війна закінчилася і мир поширився по всьому світу. “Fiat”, який виник із Твого серця, відчинив двері історії для Князя миру. Ми віримо, що через Твоє серце знову засвітиться мир. Тобі ми присвячуємо майбутнє всієї людської родини, потреби та очікування кожного народу, тривоги та надії світу”. 

За матеріалами CNA.

На похороні Папи були присутні: владика Борис Ґудзяк, архиєпископ і митрополит Філадельфійський, владика Микола кардинал Бичок, єпископ Мельбурнської єпархії, владика Кеннет Новаківський, єпископ Єпархії Пресвятої Родини в Лондоні та владика Григорій Комар, Апостольський адміністратор Апостольського екзархату в Італії.

Від п’ятої години ранку вулиці довкола площі Святого Петра почали наповнюватися вірними. Багато хто провів біля пропускних пунктів цілу ніч, аби мати змогу потрапити на площу. Загалом, за даними правоохоронних органів, провести Папу Франциска в останню путь зібралися близько 250 тисяч осіб: 50 тисяч безпосередньо на площі, а решта — на прилеглих вулицях, де спостерігали за богослужінням через встановлені телеекрани.

Перед початком богослужіння Блаженніший Святослав привітав українську делегацію на чолі з Президентом України Володимиром Зеленським. У розмові з Главою української держави він подякував йому за особисту присутність та підкреслив особливе значення Папи Франциска для УГКЦ та українського народу.

Після цього розпочалася похоронна Свята Меса, яку очолив кардинал Джованні Баттіста Ре, Декан Колегії кардиналів. Йому співслужили кардинали, близько тисячі єпископів та кілька тисяч священників.

Згадуючи Папу Франциска, Блаженніший Святослав зазначив: «Ми завжди будемо пам’ятати його як Папу милосердя і Папу надії, як Папу, який оголосив Католицьку Церкву Церквою, що приймає всіх, називаючи її військово-польовим шпиталем, який лікує рани».

Він також підкреслив, що Папа Франциск увійде в історію як Папа, який молився за Україну: «Як намісник Христа на землі, як наступник апостола Петра, він робив усе можливе, аби припинити війну. Папа Франциск завжди наголошував: коли людство розпочинає війни — воно програє, бо після кожної війни світ стає гіршим».

На Святій Месі були присутні представники інших християнських конфесій, зокрема Вселенський Патріарх Варфоломій, а також делегації інших релігійних спільнот і близько 160 офіційних представництв із різних країн світу, понад половину з яких очолювали монархи або президенти.

На завершення богослужіння Блаженніший Святослав разом із главами інших Східних Католицьких Церков помолився Воскресну панахиду біля домовини Папи Франциска.

Відтак похоронний кортеж вирушив до Папської базиліки Санта Марія Маджоре, де Папа Франциск заповів, щоби його поховали. Вздовж усього маршруту десятки тисяч людей проводжали Понтифіка оплесками та молитвою до його останнього місця спочинку.

Джерело: ugcc.ua.