«У Старому Завіті обрізання було знаком належності до Бога, а в Новому таким знаком є хрещення», – владика Венедикт

14 січня Церква святкує Обрізання ГНІХ. Також цього дня почитається пам’ять святителя Василія Великого.

Про цю подію, а також про духовний внесок святителя Василія розповідає владика Венедикт, голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

– Христос рождається! Преосвященний владико, для чого було здійснювати обряд обрізання Ісуса? Чому святкуємо цю подію?

– Славімо Його! Ця традиція дуже глибока – сягає ще передізраїльських часів. У східних народів вона була дуже поширена. А набирає особливого змісту, коли Аврааму Господь заповідає обрізати тих, хто буде вірний Йому, тобто вибраний народ Ізраїля. Обрізання – це знак належності до Бога. Однак у Новому Заповіті хрещення є таким знаком. Ісус Христос ніколи не порушував традицій, а завжди їх дотримувався. Тому восьмого дня Дитятко обрізали і дали йому ім’я.

– Що про це розповідає Святе Євангеліє?

– Євангелист Лука стверджує, що восьмого дня Немовля принесли до храму й обрізали. В Євангелії йдеться радше не про обрізання плоті, а про обрізання серця, яке має духовний зміст. Кожен має свої залежності. Це свято нас вчить бути свобідними від певних речей. Церковний піст – це не піст задля посту, а для того, щоб людина ставала вільною, щоб не щось керувало нею, а вона могла сама собою керувати. Тому обрізання – це знак вільності людини і належності до Бога.

– Також цього дня вшановуємо пам’ять святителя Василія Великого. З якої родини він походив?

– Він народився у благочестивих батьків – Василія і Меланії. Саме в такій побожній родині виростав святитель Василій. Це вказує на важливість родинного середовища для дитини. Часто ми бачимо дітей, вихованих в інтернатах, – вони не до кінця сформовані. Його дитячі роки показують, що він виростав у праведності. Здобув на той час блискучу освіту, і в 33 роки став єпископом. У його житті простежується ревність за Словом Господнім. Він боровся з єресями того часу, стояв мужньо на сторожі Христової віри, не боявся вступати в диспут із будь-ким. Це вказує на те, що він досконало знав свою віру. Крім цього, впорядкував монаше життя, встановивши для ченців устав. Василій Великий навчав тому, що монах – це досконалий християнин. На його думку, монашество – не окрема каста, а люди, які живуть радикально за Євангелієм. Він був оборонцем Христової віри і тим, хто знайшов місце монашества в Церкві. Бо доти монахи жили більше в аскезі, а він заснував активне монашество.

– На ваш погляд, чому ці два свята святкуємо в один день?

– Найперше тому, що восьмий день після народження Божого Дитятка, в який і відбулося обрізання, припадає на цю дату. Також в Церкві пам’ять святих вшановуємо в день їхньої смерті, що означає їх народження для неба.

Розмовляла Руслана Ткаченко