Важкі питання: чому Бог допускає страждання?

«Страждання присутні в світі для того, щоб вивільнити любов, щоб пробудити справи любові до ближнього, щоб перетворити всю людську цивілізацію в “цивілізацію любові”», – пише святий Папа Іван Павло II в апостольському посланні «Salvifici doloris», підписаному 11 лютого 1984 року. Таким чином, Папа Войтила говорить про те, «для чого» присутнє страждання, але він також зазначає, що будь-яка відповідь на питання «чому» буде невірною або недостатньою. Згадаймо багаторазово сказані Папою Франциском слова про те, що страждання можна пояснити: Святіший Отець повторює їх кожен раз при відвідуванні тяжкохворих, особливо дітей, при зустрічах з людьми, що піддаються тяжким фізичним і моральним випробуванням.

«Стражденна людина, – стверджує Папа Іван Павло II в «Salvifici doloris», – залишається нерозгаданою таємницею». Але «Христос дозволяє нам увійти в цю таємницю і розкрити зміст страждань», відповідаючи з Хреста на Голгофі. Однак іноді необхідно чекати «дуже довго, щоб ця відповідь стала помітною». «Христос не пояснює абстрактно сенс страждань, але перш за все говорить: ‘Йди за Мною! Прийди! ‘Своїми стражданнями візьми участь у справі порятунку світу, що здійснюється Моїми стражданнями, Моїм Хрестом. Коли людина бере в руки свій хрест, з’єднуючись духовно з Хрестом Христовим, то перед нею відкривається рятівний сенс страждань … І тоді людина знаходить в своїх стражданнях внутрішній мир і навіть духовну радість»

У книзі «Пам’ять і ідентичність», опублікованій незадовго до кончини, святий Папа Войтила повертається до цієї теми страждань: «Страждаючи за всіх нас, Христос надав нового змісту стражданню, ввів його в новий вимір, в новий порядок: в порядок любові. Правдою було те, що страждання входить в людську історію разом з первородним гріхом … Але страсті Христові на Хресті наділили радикально новим змістом страждання, перетворивши їх зсередини. Він ввів в людську історію, яка є історією гріха, страждання без провини, перенесене виключно з любові. Саме це страждання відкриває двері надії на звільнення, на остаточне усунення жала, що терзає людство. Саме це страждання спалює і знищує зло полум’ям любові і навіть з гріха витягує різноманітне цвітіння добра».

Святий Папа Іван Павло II приходить до висновку, що відповідь полягає в любові: «Ісус Христос, будучи невинним, бере на Себе тягар страждань всіх людей», перемагаючи тим самим винуватця зла – Сатану. Хрест Христовий став рясним джерелом живої води, і досягти його може кожен. Таким чином, «страждати означає відкриватися рятівним силам Бога, дарованим людству у Христі».

Джерелом радості, – підкреслює Папа, – стає «подолання почуття марності страждання», яке «не тільки спалює людину зсередини, але і може зробити його тягарем для інших … Відкриття рятівного сенсу страждань в єдності з Христом перетворює це гнітюче відчуття».

Біль, пережита з Ісусом, дійсно потрібна для порятунку братів і сестер.

За словами Папи Войтили, «коли тіло занурюється в тяжку хворобу і позбавляється дієздатності, коли людина практично не здатна діяти і жити, то найбільше проявляються її внутрішня зрілість і духовна велич, викладаючи здоровим людям зворушливий урок».

В енцикліці «Lumen Fidei» Папа Франциск також зачіпає тему страждання. Він пише: «Віра – не таке світло, яке розсіює всю темряву, а світильник, що направляє вночі наші кроки, і його досить для шляху. Страждаючій людини Бог не дає всі пояснюючі аргументи, але пропонує Свою відповідь у формі супутньої присутності, історії добра, яке єднається з будь якою історією страждання, щоб його освітити потіком світла. У Христі Сам Бог побажав розділити з нами цей шлях і запропонувати нам Свій погляд, щоб ми бачили на ньому світло. Христос – Той, Хто, подолавши скорботу, став “начальником і виконавцем віри” (Євр 12, 2)».

Історії святих свідчать про те, що страждання може стати способом зростання в любові до Бога і ближнього. Крім того, страждання спонукає людину до навернення, допомагаючи поглянути всередину себе і подолати прихильність до гріха, подібно синові з притчі про милосердного батька. Страждання, яке ми бачимо навколо, породжує співчуття, пом’якшуючи навіть найскам’яніліші серця. Бог дає Свою відповідь через розп’ятого Христа, закликаючи нас приєднатися до Його справи спасіння світу, заради навернення грішників, заради поповнення в нашій плоті спасенного діяння Ісуса. Таємниця страждання нерозривно пов’язана з таємницею спасіння.