Важкі питання. Навіщо були потрібні Богові страждання Сина?

Запитання:
Чи насправді Бог потребував страждань Сина, щоб пробачити нам гріхи?

Відповідь:
Коли ми говоримо про Божественне життя, то наша мова виявляється бідною і не відповідає тому, що ми хочемо передати. Те ж саме стосується фраз типу «Бог потребував страждань Свого Сина». Не треба забувати, що три Божественні Іпостасі – це єдиний Бог, тому все, що ми говоримо про Отця, стосується також і Сина, і Святого Духа, і навпаки. Тому запитання можна було б поставити так: чи потрібно було Богові втілюватися і проливати кров для відпущення наших гріхів?
Відповідь можна знайти тільки в думці Бога, яка проявилася у Божественному одкровенні, яке отримали насамперед апостоли.

Святий Петро стверджує: «Не тлінним сріблом чи золотом ви були відкуплені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших, а дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного й чистого ягняти» (1 Пт. 1,18-19).

«Христос нас викупив від прокляття закону, ставши за нас прокляттям, бо написано: «Проклят усякий, хто висить на дереві»», – пише святий апостол Павло (Гал. 3,13).
З цих слів випливає, що Христос не просто хотів відпустити гріхи людству, але Його намір означав набагато більше.
Воплотившись, ставши людиною, Ісус Христос не тільки спокутував Своєю Кров’ю гріхи всіх людей: Він зробив так, щоб люди, з’єднавшись з Христом, могли підносити Богові Його страждання так, ніби це – їхні страждання. Бог не задовольнився відпущенням гріхів, але побажав віддати людям те, що має непорушну цінність перед Богом. Цей намір Христа пророкував пророк Ісая: «Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані» (Іс. 53,4-5). Це пророцтво підтверджує святий апостол Петро: «Він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, – ми, що його синяками зцілились» (Пт. 2,24).

Таким чином, Він спокутував гріхи замість нас і через Свої страждання дозволив нам стати усиновленими дітьми Божими і знову стати Його близькими друзями. Усиновлені діти мають такі ж права щодо батьків, як і біологічні, вони беруть участь в їхніх благах і успадковують їх. Так само і для нас: заслугами Ісуса Христа ми здобули перед Богом право бути вислуханими, право брати участь у благах Його дому та успадковувати Його Царство. Ніхто сам по собі не може одержати право стати другом Бога. Ісус заслужив Своїми стражданнями для нас це право – право відновити дружбу з Богом, незважаючи на наш гріх презирства до цієї дружби.
Бог не міг висловити нам Свою любов сильніше, ніж у Воплоченні та Відкупленні. Ось чому святий Павло стверджує: «Бо любов до Христа спонукує в нас цю думку: Коли один умер за всіх, то всі вмерли. А він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес» (2 Кор. 5,14-15).