Важкі питання. Який сенс має посвячення себе Дорогоцінній Крові, Серцю Ісуса, Непорочному Серцю Марії та ін.

ПИТАННЯ: Який сенс має посвячувати себе Дорогоцінній Крові, Серцю Ісуса, Непорочному Серцю Марії та ін. і оновлювати це посвячення, наприклад, рік за роком? Хіба ми вже не присвятили себе Богові остаточно в Хрещенні?

ВІДПОВІДЬ: Посвячення означає відділення від мирського для того, щоб віддати своє життя шануванню Бога. Посвячення християнина відбувається за допомогою Хрещення: з моменту вчинення цього Таїнства його життя стає «жертвою живою, святою, приємною Богові» (Рим 12,1). Таке посвячення не вимагає постійного оновлення, але вимагає постійної волі до того, щоб жити саме так, щоб наше життя було жертвою, приємною Богові.

В деякі моменти свого життя християни оновлюють обітниці, дані під час Хрещення, наприклад, на початку року і на Великдень. Багато віруючих слідують благочестивому звичаю відновлювати ці обітниці в молитві, яку відмовляють на початку кожного дня: «Я буду хвалити Тебе, мій Боже, і люблю Тебе всім серцем. Дякую Тобі за те, що Ти створив мене, вчинив християнином і зберіг від смерті цієї ночі. Тобі віддаю всі мої сьогоднішні вчинки – нехай вони стануть до вподоби тобі і служать Твоїй славі. Збережи мене від гріха і всякого зла. Нехай благодать Твоя завжди перебуватиме зі мною і моїми близькими».

Існують інші види посвяти, які не замінюють собою посвячення, вчинене в Таїнстві Хрещення, але вкорінюються в ньому. Їх мета – жити даними в Хрещенні обітницями «в особливому розрізі». Наприклад, це посвята себе Пресвятій Богородиці, за допомогою якої віруючий приймає в своє життя Діву Марію подібно апостолу Івану біля підніжжя Хреста, довіряючись їй і її заступництву. Ми присвячуємо себе Діві Марії щоразу, коли вимовляємо молитву Святої Вервиці, розмірковуючи в ній про життя Ісуса очима Діви Марії.

Що стосується дорогоцінної крові Ісуса, то її благочестиве шанування нагадує нам про два важливі моменти з історії спасіння. Коли Ізраїль вийшов з Єгипту, в ту ніч ізраїльтяни мали помазати свої житла кров’ю агнця.

Завдяки цій крові, прообразу Крові Христової, євреї були позбавлені караючого ангела. Кров же Христова звільняє нас від усякого зла. Другий момент пов’язаний з Голгофою. Кров Христова зрошує землю. Її прообразом була кров Авеля, волоаюча до Небес. Тоді Бог сказав до Каїна: «Голос крові брата твого кличе до мене з землі» (Бут 4,10). Кров же Христова спокутувала все і здобувала всяку благодать. Ось чому в Посланні до євреїв мовиться: «Ви приступили до гори Сіону, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч ангелів, до тріумфуючого собору і церкви первістків, написаних на небесах, і до Судді всіх до Бога, і до духів праведників досконалості, і до Посередника нового заповіту до Ісуса, і крови кроплення, що промовляв лучче, як Авелева»(Євр 12, 22-24).

Таким чином, посвята себе дорогоцінній Крові Господа означає спогад про те, що Кров Господня нас очищає і освячує.

Благочестивий звичай посвяти допомагає нам жити в повноті обітницями Святого Хрещення і затверджуватися в нашому посвяченні себе Богу згідно різним аспектам духовності, особливо близьким кожному з нас.