Важкі питання: зміна статі

ПИТАННЯ: Чи дозволяє Церква здійснювати операцію зі зміни статі у випадку чоловіка з каріотипом XXY, у якого є чоловічі і жіночі статеві органи?

ВІДПОВІДЬ: Судячи з усього, Ви питаєте про синдром Клайнфельтера, одним з різновидів якого є хромосомна аномалія. Цей синдром часто діагностується після статевого дозрівання. У будь-якому випадку, він зачіпає тільки чоловіків, і ніякого сумніву в їхній генетичній статі не виникає. Клінічні прояви можуть включати деякі гормональні зміни, наявність деяких вторинних ознак жіночої статі (гінекомастію), а також супутні захворювання, деякі особливості розумового та психічного розвитку.

Наскільки це дозволяють стверджувати відомості з науково-популярних джерел, носії цієї аномалії не мають первинних ознак жіночої статі, так що в разі операції йшлося б саме про зміну статі, що з точки зору моральності неприпустимо. Терапія, рекомендована в разі синдрому Клайнфельтера, – це гормональна терапія, а також пластична хірургія в разі гінекомастії. Бажання змінити стать, швидше за все, пояснюється психічними причинами, які не усуне ніяка операція. Отримання іншої статі не зцілить душевних страждань, які вимагають іншого втручання.

Дослідження наслідків операції зі зміни статі показують, що після операції психічні проблеми не зникають, навпаки, виникає девіантна поведінка, відбуваються самогубства, а також з’являється бажання повернутися до початкової статі.

Інша справа у випадку наявності як чоловічих, так і жіночих статевих органів. В даному випадку людина морфологічно належить до обох статей, і мова йде про гермафродитизм (розрізняють між істинним гермафродитизмом і помилковим, до якого і відноситься синдром Клайнфельтера). У цьому випадку проводиться хірургічна операція не зі зміни статі, а по приведенню репродуктивних органів до стану однієї статі, що визначається за рядом ознак і після ретельного обстеження.

Нездатність приймати свою тілесність, тобто сприймати її як свою власну, з усією складністю її біологічної структури і фізіологічних процесів, – це велика трагедія для людини. Мова не йде про те, що людині «не подобається» власне тіло. У разі транссексуальності людина не може ототожнити себе зі своїм тілом, перш за все в тому, що стосується сексуальної сфери. Іншими словами, чоловік ідентифікує себе як жінку, укладену в чужому їй чоловічому тілі, або жінка відчуває себе чоловіком, незважаючи на жіноче тіло.

Хибна сексуальна ідентичність – це стан крайнього і непереборного внутрішнього конфлікту. Він може бути більш-менш інтенсивним в залежності від кожного окремого випадку, однак цей стан не можна недооцінювати. Результатом помилкової сексуальної самоідентифікації може бути серйозна депресія, яка доходила до самогубства. Проблема в тому, що в разі транссексуальності вкрай важко усунути причину проблеми. Незважаючи на численні наукові дослідження, до сих пір не вдалося встановити цю причину. Висувалися різні гіпотези, але жодна з них не прояснює всіх сумнівів. Більш того, деякі теорії, незважаючи на те, що засновані в певній мірі на фактах, виключають одна одну.

Сучасна медицина намагається згладити цей внутрішній конфлікт за допомогою пристосування тіла до психіки, яка переживає внутрішню драму. За допомогою гормональної стимуляції з одного боку і хірургічних втручань – з іншого, за допомогою юридичної зміни ідентифікації відповідно до сексуального самосприйняття, а також за допомогою психотерапії медицина намагається вибудувати в транссексуальній особистості почуття зв’язку з тілом, яке було хірургічно модифіковано. Зрозуміло, не у всіх випадках цей процес доводиться до кінця. Іноді для відносного психологічного комфорту транссексуальної особистості досить змінити стать через суд, одночасно з гормональною стимуляцією і психотерапією.

Але навіть тоді, коли процес «зміни статі» доводиться до кінця, він не робить з чоловіка жінку і навпаки. Процес пристосування біологічної статі до статі, яка відчувається за допомогою почуттів, відбувається не відразу, а поступово, продовжуючи до двох років і більше. Спочатку проводиться стимуляція гормонами з метою усунення характерних ознак статі, що відкидається і поступового формування ознак протилежної статі. У певний момент проводиться хірургічне втручання. Видаляються гонади – органи, що утворюють статеві клітини, адже це саме вони відповідальні за вироблення статевих гормонів біологічної статі. Видаляються також зовнішні статеві органи, а в подальшому встановлюються біопротези, що імітують геніталії протилежної статі. Вони складаються з живих тканин, проте позбавлені структури та рис, притаманних справжнім органам. У них немає також основної характеристики репродуктивних органів: вони не можуть служити для дітородження.

Простіше кажучи, так звана операція зі зміни статі – це сукупність медичних процедур, за допомогою яких наносяться каліцтва тілу, проводиться стерилізація, тіло піддається такій модифікації, щоб якомога більше було схожим на тіло людини протилежної статі, тієї, з якою тепер ідентифікує себе ця людина.

Декому здається набагато простіше удосконалити фармакологічне втручання і техніки пластичної хірургії, ніж піднімати питання про зцілення психіки. Навіть якщо «змінити стать», ДНК не зміниться. Те, що людина набуває після операції, яка не зцілює, – можливо, тільки на самому початку полегшує стан. Та рано чи пізно повертаються всі страждання, пов’язані з розладом, лікувати яке слід було б не на операційному столі.