За численними наверненнями стоїть жива спадщина Ратцінґера

«Головна спадщина Йозефа Ратцінґера — це повне проголошення Ісуса Христа», — говорить отець Роберто Реґолі, новий очільник ватиканського Фонду Ратцінґера. Він наголошує, що таке цілісне проголошення Євангелія приносить плоди й сьогодні. Джерелом навернення багатьох молодих людей є саме зустріч із думкою Бенедикта XVI або з церковними спільнотами, які пропонують, як хотів би Ратцінґер, всебічну пропозицію християнства з його красою та вимогами. Про це повідомляє Vatican News.

Наблизити Христа до людей

У розгорнутому інтерв’ю для The Pillar отець Реґолі згадує, що Йозеф Ратцінґер з юності насамперед прагнув донести до сучасних людей правду про Ісуса. Ця мета керувала ним і як папою, коли він писав тритомну працю «Ісус з Назарету».

Повна Істина Христа, з Його красою та вимогами

«Христос представлений без компромісів, тобто повним та цілісним чином, зі своїми вимогами та красою наслідування. Він ніколи не був душпастирем чи теологом, який зображував Ісуса слабким та байдужим, ані суворим, який хоче засудити. Ратцінґер представляє Ісуса у повноті, з його вимогами та красою зустрічі віри та істини. Спадщина Ратцінґера для Церкви сьогодні та в майбутньому — це проголошення Христа у повноті».

О. Реґолі наголошує, що праця Йозефа Ратцінґера приносить плоди й сьогодні. «Мене вражає той факт, що саме він та його твори стоять за численними наверненнями», — додає глава ватиканського фонду.

Тяглість Традиції Церкви

Він нагадує, що Ратцінґер був гарантом усієї теологічної й учительської традиції, але також мав особисту творчу здатність завдяки своєму інтелекту та вірі, що дозволяло йому пропонувати інноваційні рішення. Він прагнув синтезу старого та нового, сприяючи реформам, зберігаючи при цьому тяглість Традиції Церкви. За це він зіткнувся з суворою критикою. «Але це була ціна, яку він заплатив за спробу зберегти католицьку єдність без поступок, але говорячи все, у що слід вірити».

Не знаючи джерел, ми применшуємо значення Євангелія

Очільник Фонду Ратцінґера зазначає, що Бенедикт XVI був людиною, яка досконало знала джерела і коріння християнської віри. Саме така позиція зробила можливими реформи ІІ Ватиканського Собору. Вони виникли з попереднього вивчення джерел: Святого Письма, літургії та Отців Церкви. Потім, після Собору, з’явилися люди, яким уже бракувало цієї підготовки, і які, бажаючи адаптуватися до нових часів, применшували значення послання Євангелія.

Таке християнство нікого не притягує.

«Творчість заснована на солідному розумінні коріння, — це творчість, яка дозволяє нам і надалі збагачувати скарб віри. Коли творчість не вкорінена, вона стає тривіалізацією християнської пропозиції, яка тоді повністю втрачає свою привабливість», — говорить отець Реґолі.

Подивімося, де відбуваються навернення

Він наголошує, що лише там, де є добре обґрунтована теологія, можна сформулювати ґрунтовну душпастирську пропозицію. Це підтверджують спільноти Церкви, в яких сьогодні відбуваються навернення. «Якщо ми подивимося на Францію, скандинавські країни та самі Сполучені Штати, де є живі, динамічні спільноти, де люди моляться, де є теологічна пропозиція, то там ми також маємо навернення. Іншими словами, багатство пропозиції Ратцінґера було перенесене у багато місць по всьому світу, бо це єдиний спосіб, яким Церква може жити сьогодні», – додає глава Фонду Ратцінґера.

Думка Ратцінґера – це не музей; вона і надалі надихає молодь

Говорячи про сторіччя з дня народження Йозефа Ратцінґера наступного року, він зазначає, що це буде гарна нагода продемонструвати живу спадщину його думки. «Нас цікавить не музей чи археологічний парк, а сучасна культурна дискусія, і Ратцінґер є стимулом для багатьох інтелектуалів і залишається орієнтиром для багатьох молодих людей, які у своїх теологічних та філософських дослідженнях зацікавлені в пошуку християнської істини».