За що тебе запам’ятають?

Чи коли-небудь тобі доводилось проходити стежками між могилами на цвинтарі і роздумувати про те, чи про тих людей, які там поховані, згадує хтось із досі ще живих? І якщо їх пам’ятають, то за що саме?

Якщо придивитись до усіх тих надгробків, то побачимо, що на жодному з них не пише: інженер, розробник програмного забезпечення, програміст, письменник, журналіст, виконавчий директор, мер, управитель, підприємець чи успішний інвестор… Швидше за все, на надгробку пише: батько, матір, син чи донька. Твоє свідоцтво про народження містить три імені: батькове, мамине і твоє. Також воно містить твій титул, ідентичність: син. Ти прийшов у цей світ як син, але покинеш цей світ як батько. «Дні віку нашого – сімдесят років, а як при силі – вісімдесят років; і більшість із них – то труд і марність, бо скоро линуть, і ми зникаєм» (Псалом 90,10).

В тебе є настільки мало часу для життя на землі. Як ти використовуєш його, чи як він використовує тебе? За що тебе запам’ятають? Чи тебе запам’ятають за те, що ти зробив, або ж тебе пам’ятатимуть за щось більш важливе – ким ти є? Якою буде твоя спадщина? Якою буде фраза, вписана навіки на твоєму надгробку? Зрештою, власне твоя сім’я, чи ті, хто вважатиметься твоєю сім’єю, ховатимуть тебе, і власне вони пам’ятатимуть про тебе. Питання не стоїть в тому чи вони пам’ятатимуть тебе, але в тому: яким вони тебе пам’ятатимуть?

Батьківство не полягає в тому чим ти займаєшся, але на тому ким ти є. Батьківство – це не професія, а покликання. Батьківство – це ідентичність і доля. Воно полягає в тому ким ти є і ким ти станеш – як Отець. Суть твого життя не визначається тим, чим ти «заробляєш на життя», а швидше заради кого ти живеш. Суть твого життя не визначається твоєю посадою, а твоїм покликанням. На роботі тебе завжди зможуть кимось замінити, однак вдома ти – незамінний. Твоя робота – перехідна і минуча; твоє батьківство і його наслідки – вічні.

Св. Йосип був «tekton» – грецьке слово, що означає тесля, той, хто вправно працює з різними матеріалами, свого роду інженер. І хоча Йосип був професійним майстром, його не пам’ятають за жоден із його витворів, але за його героїчний, хоробрий, рішучий батьківський приклад та його безпрецедентний захист його дружини Марії і вірність їй. Св. Йосипа не пам’ятають за побудовані ним речі, але за споруджену ним домашню церкву, його сім’ю. Впродовж його життя, св. Йосипа, мабуть, мало хто знав, однак сьогодні його вшановують як найбільшого і найбільш благородного батька усіх часів. Ми не любимо людей за те, чим вони займаються, але за те, ким вони є. Те ж стосується твоєї дружини і дітей: вони не любитимуть тебе за твою відданість професії, але за твою вірність батьківському покликанню.

За що тебе пам’ятатимуть твої діти? За те, що ти зробив чи за твою особистість? За дохід, який тобі вдалось отримати, чи за відносини, які ти формував з ними? Вони пам’ятатимуть тебе як велику помилку, чи як великого батька? На твоєму надгробку викарбують слово «Батько». Але чи будеш ти достойний такого благородного і поважного титулу?

Девін Шадт, The Fathers of St. Joseph

http://catholicnews.org.ua/Переклад: “Католицький оглядач”