«Жийте задля України!» – зі сльозами закликав молодь Глава УГКЦ

Як боротися зі злом, піднятися з колін, подолати корупцію та змобілізуватися під час війни навчав Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, молодих учасників Всеукраїнської та молодіжної прощі до Зарваниці 19 липня на зустріч, яка відбулася на площі біля парафіяльного храму.

«Ця проща є особлива, бо наш народ знаходиться в особливій небезпеці, – сказав Патріарх перед багатотисячною аудиторією. – Ми кожного дня чуємо про нові і нові жертви. Ми усвідомлюємо, що це молодь підняла наш український народ з колін. Це молодь сьогодні своїми грудьми затуляє свою вільну державу. Це молоді хлопці і дівчата сьогодні ідуть під кулі, щоб наша країна, наш народ були вільні.

Сьогодні у нашій країні проходить дуже відчутна мобілізація усіх сил, усіх ресурсів, але проща – це є мобілізація духу нашої Церкви і нашого народу. Людина є істотою, яка у собі поєднує видимий і невидимий світ. Боротьба зі злом, боротьба за краще майбутнє є двох видів. Вона є, з одного боку, видима, де потрібно навіть життя своє віддати за свою державу, але є і невидима – духовна боротьба, духовна брань. Ніколи в історії український народ не міг перемогти ворога, якщо він найперше його не перемагав духовно. І тому під час цієї прощі ми хочемо воєдино зібрати усі духовні сили нашого народу і просити у Господа Бога, через заступництво Пречистої Діви Марії, благословення, помочі, сили, миру і спокою для нашої землі. Бо саме молитва за мир – є метою цієї прощі».

Першоієрарх УГКЦ назвав українську молодь відважною та подякував їй за боротьбу, яку вона веде: «Бо сьогодні треба великої відваги усім нам, щоби встати з колін і будувати, виборювати краще майбутнє для нашого народу». Патріарх зробив акцент саме на духовній боротьбі, кажучи: «Про цю боротьбу говорить нам апостол Павло, коли каже, що нам потрібно боротися не так проти плоті і крові, як проти духів злоби у піднебесних просторах. Ви подивіться, за тих останніх пів року та боротьба, яку веде український народ, – це боротьба добра зі злом, це є боротьба правди над брехнею, це є боротьба гідності над ницим рабством, це є боротьба, у якій добро завжди переможе. Це боротьба світла над темрявою. І фронт цієї духовної боротьби проходить через серце кожного з нас. І ми покликані бути переможцями у цій боротьбі силою і благодаттю Святого Духа, яку нам виблагала і подає Пречиста Діва Марія. Кожного дня усі ми, молоді люди, повинні переборюватити зло у власному серці. Кожний з нас є підвержений різним атакам зла. Багато хто говорить про інформаційну війну, яка сьогодні ведеться проти України. Тому говорім правду, і ми переможемо неправду».

Патріарх назвав корупцію видом зла, який роз’їдає і знерухомлює наш народ та не дає йому змобілізуватися докінця: «Однією із вимоги тої молоді, яка вийшла на майдани України – це боротьба із корупцією. Але корупція – це є не лише продажництво тих чи інших чиновників, чи людей, які є при владі. Корупція – це є моральне зіпсуття суспільства, кожного з нас». Глава УГКЦ навів приклад із розмови з однією із студенток, учасниць Майдану, яка сумлінно готувалася до сесії і хотіла чесно скласти іспит. Ця дівчина зауважила корупцію серед студентів, які купували оцінки. Патріарх, цитуючи її слова, підкреслив, що «не всі студенти хочуть трудитися, щоби скласти іспит за здобуті знання. І питання, яке виникло: За що померла «Небесна Сотня»? Якщо самі студенти, сама молодь у своєму особистому виборі починає зраджувати ті ідеали, які проголошували. Будьте певні, коли між нами є такі, які готові дати хабар, завжди знайдеться хтось, хто його візьме. Якщо студент не бореться за свої знання і не хоче працювати над тим, щоби здобути якісну освіту, він знайде дорогу її купити. Тому каже Господь у Євангелії: «Не шукайте легкої дороги, бо широкі ворота і широка дорога ведуть до пекла. До Царства Небесного веде вузька дорога і вузькі двері і не всі їх знаходять.

Гріх завжди дає нам дорогу найменшого спротиву, найменшого зусилля, пропонує легкі здобуття якоїсь переваги, чи швидку насолоду без особистої праці, – і це є дорога, яка веде на погибель. Із злом не може бути компромісів, ми повинні перемогти зло у своєму серці і тоді ми переможемо кругом, куди Господь нас буде посилати: чи на фронт, чи на інші види боротьби. Той, хто живе в правді завжди буде переможцем. І це сьогодні має бути закарбоване у нашій пам’яті. Сьогодні Христова Церква, навіть під час цієї прощі промовляє до нас словом надії. Чому? Бо Господь веде усіх нас дорогою правди і той, хто живе в правді, є сильний. І правда завжди переможе. Тому будьте певні, так довго, як ми не піддамося духовному знищенню, моральній корупції, не підем на поводку у гріха, так довго ми будемо непереможним, християнським, Божим народом.

І тому не бійтеся, не бійтеся сказати «Ні!» різного роду запрошенням, як уникнути від зусилля відповідальності, чи навіть жертви, до якої повинні бути готові кожного дня. Тому сьогодні молодь, як ніколи, є здоровим ядром нашого суспільства, з якого воскресає Україна. Я дякую вам дівчата і хлопці за те все, що ви вже зробили для свого народу і для своєї держави. Я переконаний, що оновлення нашого народу, нашої держави, нашої влади є ділом ваших рук в майбутності. Якщо ви це діло будете чинити чистими руками з чистим християнським сумлінням».

Блаженніший Святослав говорив також про постать владика Василя Величковського, якого завтра, 20 липня, буде проголошено покровителем в’язничних капеланів. «Він був засуджений на кару смерті і перебував у камері, з якої кожного дня виводили на розстріл людей. Саме там, засудженим на смерть він дав надію, відкривав двері у життя. Годі знайти кращий приклад святої людини, яка би була взірцем священика, який служить для в’язнів і подає надію безнадійним.

Проща – є часом, коли вірні дякуватимуть Богу за 25 років свободи нашої Церкви. Церкви, яка мала таких святих єпископів, як владика Величковський. Коли Патріарха Йосифа депортували з колишнього радянського союзу після звільнення з таборів, він закликав отця Величковського до Москви, перетнувся з ним у готелі на дуже короткий час. Ви собі уявіть, під пильним оком КДБ, в тому часі висвятив його на єпископа, там у московському готелі. І передав йому провід підпільної Церкви. Будучи змушеним проти власної волі залишити свою Церкву в Україні, Патріарх Йосиф настановив для своєї Церкви, для нашого люду свого Місцеблюстителя. І ним був владика Величковський, який, повернувшись до Львова, висвятив єпископів, священиків і таким чином Церква вижила. Вона могла гідно, як воскресле Тіло Христове, 25 років тому бути офіційно легалізованою у тому ж самому радянському союзі, який швидко після того розвалився.

Як цікаво, саме 25 років після легалізації Церкви, наша Церква отримала знов погрозу, що нам заберуть легальний статус, заберуть нам дозвіл вільно сповідувати свою віру. Ви пригадуєте, коли це сталося? Я отримав цей лист від уряду Януковича 6 січня, як подарунок на Різдво. Але цього уряду вже нема. Цього президента нема. А наша Церква є і буде. І поки є ви, віруючі люди, особливо молоді віруючі люди, і той народ і та держава мають майбутнє. Тому, дякуючи Господу Богу за таких святих провідників страдницької Церкви, за 25 років волі цієї Церкви на українських землях, ми можемо сміливо іти в майбутнє, тому що воно в нас є! Сьогодні слова нашого національного гимну по-особливому звучать у наших вухах: «Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці, запануємо і ми браття у своїй сторонці».

Відповідаючи на запитання молоді, як має поводитися християнин у часі війни і чи ми маємо право вбивати, Патріарх сказав: «Християнин ніколи не має права бути ініціатором убивства, бо вбивство є завжди злом. Але, зокрема у час військового протистояння, християнин має обов’язок боронити свою землю і свій народ в спосіб і засобами пропорційними до нападу. Нам не хотілося, щоби хтось на нас нападав і нас убивав. Ми ніколи не вели загарбницьких воєн і сьогодні ми не нападаєм на інші народи, але ми маємо святий обов’язок захищати свою Батьківщину. Часами стається , що несправедливого загарбника не можливо зупинити в інший спосіб, як тільки відповісти зброєю на зброю, – це є трагедія… З іншого боку можна сказати, що той, хто обороняється, – має на це право. Він має право захищати свою землю. Я не можу говорити про право на вбивство, але про право на захист. І над віруючим чоловіком, який готовий віддати власне життя, захищаючи свою країну, можливо навіть радикальними засобами, Церква для нього буде випрошувати у Бога милосердя і зцілення тої рани, яку він через вбивство носить у своєму серці».

Останнє запитання від молоді особливо розчулило Блаженнішого Святослава. Молодих прочан цікавило, що сьогодні є більш відповідальним і більшим виявом любові: воювати і вмирати за Україну, чи жити і працювати для сім’ї і родини. Патріарх сказав наступне: «Це є трагічний вибір: жити для України, чи вмирати для неї. Я би ніколи не хотів, щоби цей вибір повстав перед кимось вас, але він сьогодні повстає перед нашої державою. Я би хотів побажати усім вам: Жийте задля України! Тому ми просимо у Господа Бога миру у тій прощі, миру і злагоди, щоби 20-тилітні хлопці жили для своїх коханих, для своїх дітей. Але ми повинні схилити нашу голову перед тими, хто готовий, задля любові до своєї Батьківщини, вмерти для неї. Тому таких ми звемо героями».

Вкінці гурт «Глорія» подарував Главі УГКЦ пісню, а від молоді Блаженніший отримав в дарунок футболку.

Перед зустріччю з молоддю Патріарх Святослав молився за Україну перед іконою Матері Божої Зарваницької. Його урочисто вітали вірні перед храмом, де вона зберігається.