Звернення Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава до світової громадськості з приводу ситуації в Україні

Католицьким єпископським конференціям

Світовим релігійним та політичним лідерам

Усім людям доброї волі

Впродовж девʼяти місяців українці перебувають на важкому шляху від постсовєтського страху до свободи і Богом даної гідності. Травмовані Світовими війнами двадцятого століття, коричневим та червоним тоталітаризмами і геноцидом, вони прагнуть справедливого суспільства та демократичного, європейського майбутнього. З терпеливістю, витривалістю та великими людськими жертвами вони подолали в лютому брутальний режим Віктора Януковича. У відповідь на цей моральний тріумф у березні відбулась російська територіальна анексія Криму.

Тепер, впродовж кількох місяців країна потерпає від спонсорованої з-за кордону дестабілізації, сепаратизму та терористичної активності в Донецькій та Луганській областях, одним словом: війни. На превеликий жаль, як бачимо на прикладі злочинного збиття літака Малайзійських авіаліній, українське випробування впливає на світову спільноту.

Усі Церкви та релігійні організації України виступили разом проти насильства режиму Януковича, анексії Криму та поділу країни. На Майдані впродовж місяців, день у день, і щогодини вночі, у спільній молитві вони наголошували на повазі прав громадян, ненасильстві, єдності країни та діалозі. Ця громадська екуменічна та міжрелігійна гармонія і співпраця стала важливим джерелом морального натхнення і соціальної згуртованості в Україні.

В анексованому Кримі і у східній воєнній зоні деякі Церкви та релігійні спільноти стали мішенню дискримінації, терплячи відверте насильство. В Криму найбільше цьому піддавались татари-мусульмани. Татарська спільнота в цілому є у щоденній небезпеці. Декого з її лідерів вигнали, заборонили вʼїзд на їх батьківщину. Присутність греко- і римо-католицьких служителів, православних парафій Київського патріархату та юдейської спільноти в Криму перебуває під різного роду загрозою.

У квітні насильство було спровоковане на східній Україні. За даними української влади, близько тисячі осіб, включаючи міжнародних журналістів та мирних спостерігачів, було викрадено чи затримано; десятки було піддано тортурам чи вбито. Антитерористична операція, запущена українським урядом, стикається із закордонною агресією, яка підтримує місцевих повстанців та місцевих і міжнародних кримінальних злочинців. В результаті, сьогодні налічується більше тисячі жертв серед цивільного населення у густонаселених містах, кількість їх зростає до 50 смертей щодня, не враховуючи 298 жертв рейсу MA 17. Інфраструктура міст, включаючи дороги і мости, електричні підстанції, вугільні шахти та промислові обʼєкти, руйнується з метою підірвати економіку і майбутню реконструкцію, за яку відповідальною буде українська держава. Сотні тисяч людей були змушені втікати від війни, яку в серце міст принесли так звані сепаратисти.

Посеред жахів війни невелика греко- та римо-католицька меншість відчуває утиски на територіях, які контролюють «сепаратисти». Було викрадено трьох католицьких священиків: Павла Вітека та Віктора Вонсовіча (римо-католики), Тихона Кульбаку (греко-католик). Останнього тримали в полоні 10 днів і не надавали необхідних лікарств. Резиденцію греко-католицького єпископа в Донецьку пограбували і запечатали, закривши доступ до його канцелярії і усієї документації. На подвірʼя кафедрального храму впала «сепаратистська» бомба, пошкодивши шрапнеллю будинок і вікна. Єпископ та майже всі греко-католицькі священики були змушені покинути околиці Донецька. Озброєні представники режиму сепаратистів увійшли до храму і осквернили святилище. Вони «дозволили» священикам залишитись і проводити богослужіння, але ввели для них обмеження пересування. Терористи шантажують священиків, погрожуючи їм завдати шкоду їх парафіянам.

Нещодавно, в суботу 16 серпня, було захоплено і понищено невеликий монастир Згромадження сестер служебниць Непорочної Діви Марії. Сестри, котрі щиро і покірно служили спільноті і якраз перебували на літньому відпочинку чи в літніх таборах для дітей за межами Донецька, тепер не можуть повернутись до свого дому, бо ним користуються «сепаратисти».

Протестанти стають мішенню проросійських терористичних груп і відчули на собі найбільше насильство: двох синів пастора Євангельської Церкви «Метаморфоза» Олександра Павленка і двох дияконів цієї церкви, Віктора Бродарського і Володимира Величко, терористи забрали під час богослужіння, піддали тортурам і вбили. Їх тіла ексгумували з братської могили в Слов’янську.

На жаль, переслідувані українські католики, візантійського і латинського обрядів, вірні Української Православної Церкви Київського патріархату та протестанти на сході України надалі перебувають під загрозою риторики православної верхівки Росії, яка стає все більш схожою на пропаганду російських політиків та ЗМІ.

У нещодавніх документах, виданих у Москві на найвищому рівні Російської Православної Церкви, особливо у листі до глав Православних Церков, зводяться наклепи на греко-католиків та українських православних Київського патріархату, який зневажливо називають «уніатами» та «розкольниками». Їх називають відповідальними за збройний конфлікт на Сході України і звинувачують у розпалюванні війни, особливо насилля супроти православного клиру і вірних, які потерпають в результаті військових операцій. Російські православні лідери поширюють наклепи на греко-католиків та інші конфесії, таким чином ставлячи їх під загрозу від бойовиків сепаратистів, котрі ідентифікують себе як воїни Російського православ’я.

Ми рішуче заперечуємо ці заяви і звинувачення. Українське військо не структуризоване як деномінаційне явище. Таким чином, капелани різних деномінацій служать в зоні Антитерористичної операції. Капеланам не дозволено втручатись у життя місцевих релігійних спільнот. Звинувачення в тому, що капелани Української Греко-Католицької Церкви вчинили акти насильства супроти членів інших церков і релігійних груп, є неправдивими.

Трагедія, яку сьогодні переживає Україна через військову агресію, є трагедією для усіх народів, віруючих усіх віросповідань та усіх соціальних груп. Нищаться і руйнуються будинки, храми і монастирі усіх релігійних та етнічних груп. Священнослужителі усіх віросповідань, котрі несуть своє пастирське служіння в Донецькій та Луганській областях та в Криму, постраждали, деякі навіть ризикуючи власним життям. Двоє православних священиків, вбитих в регіоні, входять до числа більше тисячі цивільних громадян, вбитих під час конфлікту, і їх жахливі смерті не пов’язані з їх релігійними переконаннями. Вони стали випадковими жертвами артилерійського обстрілу.

Ми молимось за усіх невинних жертв і за мир в Україні. І наша Церква робить усе для того, щоб принести мир і полегшити терпіння тим, хто постраждав в наслідок цього жахливого конфлікту.

Україна потребує ефективної підтримки всесвітньої християнської спільноти і підтримки усіх людей доброї волі. У медіаконтексті, сповненому пропаганди, ми просимо вас оцінювати інформацію критично. Ми потребуємо вашої молитви, вашого розрізнення, ваших добрих слів і ефективних дій. Мовчання і бездіяльність призведуть до подальшої трагедії. Доля Рейсу МА 17 є прикладом того, що може трапитись, якщо не зупинити терористичну діяльність.

+ СВЯТОСЛАВ

Верховний Архиєпископ Києво-Галицький

Глава Української Греко-Католицької Церкви

Переклад: “Католицький Оглядач”