2017 таки вже заявив про себе як про цікавого

Ще напередодні свого приходу 2017р. Б. обіцяв стати цікавим і в перший свій місяць не обманув відповідних очікувань. І не тільки в міжнародній політиці.

Цивілізаційний зсув в американській внутрішній політиці – прихід до влади людини з-поза істеблішменту, яка не боїться ламати курс останніх 8 років, що був спрямований на встановлення в США ліволіберального суспільного порядку, яка не боїться «священних корів» ліволіберальної «журналістики», уже приніс перші несподіванки.

За кілька перших днів Дональд Трамп на посаді президента США зумів завдати доволі серйозного удару по абортивному лобі в США. І здається, що не збирається збавляти темпів у цьому напрямку. Маючи на цьому фронті не тільки підтримку республіканського Конгресу, але й християнської спільноти США, Трамп може якщо не розвалити індустрію абортів, то принаймні дуже їй зашкодити.

Проте не слід думати, що стосунки Трампа з християнськими конфесіями будуть безхмарними. Вже зараз католицький єпископат США критикує його за не виважені рішення стосовно мігрантів та біженців, а також стосовно його рішення поки що не скасовувати указів Обами стосовно недискримінації ЛГБТ-осіб. Якщо у випадку міграції Адміністрація Трампа, цілком ймовірно, кинула американському суспільству кістку – дуже нереально було б вважати, що команда Трампа не передбачала наслідків його антиемігрантських розпоряджень, принаймні, примирливий тон Адміністрації після кількох ексцесів виконавців вказує саме на можливість такого характеру цих рішень, то з питанням «прав» ЛГБТ ситуація виглядає доволі закрученою.

Більшість християнських конфесій вважають антидискримінаційні укази Обами такими, які заперечують право на свободу віросповідання. Частина провідних республіканців, включно з спікером Конгресу Полом Раяном, також вважають ці укази порушенням прав віруючих та неодноразово обіцяли відновлення конституційного права на свободу совісті й віросповідання. Тому, скоріш за все, слід очікувати тиску на теперішню американську Адміністрацію у питаннях скасування цих спірних указів Обами.

Дуже ймовірно, що заява Трампа стосовно спірних указів Обами тільки черговий маневр, оскільки номінація Ніла Ґорсуча суддею Верховного суду США до певної міри суперечить цій заяві. Ґорсуч відомий своєю відданістю обороні права на свободу віросповідання та відомий як противник особливих прав ЛГБТ.

Заяви Трампа на Молитовному сніданку 2 лютого цього року з обіцянками про практично безпрецедентний захист свободи совісті та віросповідання в США дають ще більші підстави вважати рішення не відміняти укази Обами стосовно забезпечення недискримінації представників ЛГБТ-груп тактичним ходом для заспокоєння і так безмежно роздратованих ліволібералів у США.

Проте, не слід сподіватися, що Трампова Адміністрація зможе переламати хребет культурному марксизму в США, який під соусом генедризму, «права» на аборт та «захистом» прав меншин став панівним світоглядом на американських факультетах і в університетських середовищах. Тому, скоріш за все, серйозного відступу від лівого лібералізму в історичному сенсі не відбудеться. При найкращому розвитку подій президенство Трампа стане коротким відпочинком для християн перед зростаючим тиском фанатичного антихристиянського ліволібералізму.

Проте виникають серйозні сумніви стосовно того, чи вдасться Церкві використати цей період для перегрупування своїх сил. Фактично зараз, здається, на наших очах відбувається реалізація вимоги німецького єпископату, який на останньому Синоді єпископів Католицької Церкви хотів запровадження в Церкві так званої душпастирської автономії, а що було відкинуте більшістю єпископів Католицької Церкви.

Тобто сьогодні ми спостерігаємо ситуацію, коли, опираючись на «Amoris Laetitia», одні єпископські конференції впроваджують на своїх теренах причастя для розведених і потім цивільно «вінчаних», а інші стверджують, що цей документ у світлі Вчення Церкви не надає такої можливості. Спроби чотирьох кардиналів через просування dubia, вимоги англомовного католицького клиру надати роз’яснення стосовно «Amoris Laetitia», дуже ймовірно, ні до чого не призведуть. І надалі, скоріше за все, ми будемо спостерігати мовчання Папи стосовно цього питання та протилежні за своїм фактичним змістом заявив куріяльнихі некуріяльних кардиналів. Виглядає на те, що Ватикан буде балансувати між ортодоксами і прогресистами, дозволяючи різнобій у цьому питанні. Цим до певного часу відкладатиметься небезпека чергового розколу в Церкві, але й не допоможе запобігти цьому розколу в майбутньому, оскільки йдеться про фундаментальні питання віровчення, від якого ортодокси не можуть відступити, а прогресисти від спірних для них положень Вчення Церкви уже відійшли.

На тлі бунту проти істеблішменту, який все більше захоплюватиме західну цивілізацію, Церква ризикує опинитися в очах людей в одному кошику саме з істеблішментом. Своєрідний ідеологічний компроміс між Церквою та ліволіберальним істеблішментом, який полягав у пошуку точок дотику через просування спільних тем – біженці, питання мігрантів, проблема торгівлі людьми, питання охорони навколишнього середовища, питання безхатченків і т.п., а який не приніс жодних вагомих позитивних плодів, найближчим часом загрожує стати шкідливим для Церкви. Чи вдасться куріяльним ватиканським чиновникам вчасно перейти на інші рейки, залишається під дуже великим питанням.

Саме тому виникають поважні сумніви стосовно того, що президенство Трампа та бунт проти істеблішменту всередині західної цивілізації вдасться ефективно використати.

о. Орест Дмитро Вільчинський