5 переваг від того, що довго стоїш у черзі до Сповіді
  • Пон, 27/03/2017 - 21:46

До Великодня залишилось три тижні. У більшості церков священики ще заздалегідь попереджають: «У Страсний тиждень ми у храмі не будемо сповідати». Тому наступні два тижні в церквах будемо спостерігати звичну для такого періоду картину – довгі, закручені черги до Сповіді. В цих чергах стоятимуть як ті, хто сповідається часто, так і ті, хто церковний припис «Хоча б раз на рік сповідатись» сприймають буквально – раз на рік.

Чим характерне це довге стояння в черзі? Наріканням на інших, втомленими ногами, болями в спині… Як цього уникнути? – Прийти до Сповіді завчасно, не чекаючи на останній тиждень. Але якщо такої можливості нема чи є потреба висповідатись саме в цей період, спробуйте поглянути на цей довгий період очікування з іншого боку.

Пропонуємо до Вашої уваги статтю однієї жінки, яка навчилась вбачати в довгому очікуванні до Сповіді благословення.

Ось п’ять переваг від того, що довго стоїш в черзі до Сповіді

1) Більше часу для молитви

Я намагаюсь приступати до таїнства примирення часто, і завжди стараюсь бути добре підготовленою до Сповіді. Я роблю іспит сумління. Складаю список гріхів. Молюсь. Але кілька років тому, коли я стояла в довгій черзі, то зрозуміла, що можу провести цей час з ще більшою користю.

Коли я стояла в черзі, я мала час на те, щоб помолитись за свого сповідника. Я просила Святого Духа, щоб сповнив його мудрістю. Я також помолилась молитву довіри. Мені здається, що благодать цього таїнства залежить від моєї здатності посповідатись добре, усе згадати і висловити. І до певної міри, це правда. Добре обдумана, ретельна сповідь є, без сумніву, кращою від підготовленої недбало.

Зрештою, уся благодать – це дар: дар, який я повинна сприймати з вірою. Тож, поки я чекала в черзі, я довірила свою Сповідь Ісусові, знаючи, що Він поведе мене і що Бог буде милосердним, незважаючи на те, наскільки недосконалими могли бути мої зусилля.

2) Солідарність з іншими пенітентами (каяльниками)

Коли я чекаю в черзі до Сповіді, то мене завжди зворушує вигляд стількох людей, які прагнуть Божого прощення і зцілення. Ми усі там, разом чекаємо, щоб отримати той самий чудовий дар.

Це просто чудово бачити старших людей, 20-літніх, молодь, сім’ї… які всі чекають (чекають і чекають), щоб викласти свої гріхи перед Богом.

Сповідь – завжди потужна, однак є щось особливе в тому, що стільки різних людей збираються разом в одному місці, щоб висповідати свої гріхи і прийняти Божу зцілюючу благодать.

3) Упокорююче почуття вдячності

Коли в мене виникає спокуса внутрішньо нарікати на довжелезну чергу до Сповіді, я намагаюсь думати про тих людей, які не мають змоги піти до Сповіді. Цікаво, чи католики, які живуть під репресивним режимом чи в регіонах, охоплених війною, скаржились би на те, що їм доведеться «аж» 45 хвилин чекати в черзі до Сповіді?

І не тільки це. Довга черга є доказом того, що Бог діє в серцях своїх людей. Це означає, що душі масово ідуть до Нього. Наскільки вдячною я повинна бути за те, що стою серед такої кількості каяльників!

4) Час нарешті прочитати усі брошурки і флаєри, які лежать позаду в церкві

Кілька років тому, чекаючи в довгій черзі до Сповіді, я взяла переглянути роздатковий матеріал під назвою «Любовні листи Отця». Вони просто чудові. Я могла їх так ніколи і не зауважити, якби не мала так багато «зайвого» часу.

5) Це період передпокаяння

Можливо, у вас склалось враження, що мій період очікування в черзі до Сповіді перетворився на духовне вправляння у вдячності і покорі. Ну, не зовсім так. Я й досі борюсь з собою, щоб не бурчати.

Однак, довге очікування дає мені нагоду повправлятись у терплячості.

* * *

Я дуже вдячна за таїнство примирення. Від часу мого навернення у 1999 році, я люблю сповідатись, хоча, як і більшість грішників, часто занедбую чи відкладаю Сповідь.

Стояти в черзі, хоч часами це може бути дуже неприємно, тільки допомагає по-особливому сприймати це таїнство, це допомогло мені усвідомити ще більше, яким благословенням є бути здатним піти до священика і викласти свої гріхи перед Богом – скільки б на це не було потрібно часу.

Лора Хадженс

Переклад  - «Католицький оглядач» за матеріалами ChurchPop