Після волонтерського душпастирства на предалекій Ґаравеччині, отец Никола потішив себе місцевими квітками.
Прості, звиклі, кожна з них непомітна серед майового зіллє, але зібрані разом творять неповторний автентичний букет.
Помітив, шо виникає відчуття, шо в часі війни християнин губиться в розмаїтих буденних справах і суспільних служіннях, більш чи менш вагомих, але зібрані як Божий Нарід навколо Оснувателя і Звершителя віри, виконуємо ефективну місію для рідного народу.