Чуда, які піднесли Фатімських пастушків до слави вівтаря

Lucja-dos-Santos-Franciszek-i-Hiacynta-Marto

Фатімські пастушки — Жасінта і Франциск Марто — разом зі своєю двоюрідною сестрою Лусією душ Сантуш кілька разів зустрічалися з Богородицею у 1917 році. У серпні 2026 року виповнюється 109 років від четвертого об’явлення. Цього місяця Богородиця винятково з’явилася дітям 19-го, а не 13-го числа, оскільки у звичайний день зустрічі з Марією дітей ув’язнили.

13 травня 2000 року пастушків беатифікував святий Папа Іван Павло II, а 13 травня 2017 року, під час понтифікату Папи Франциска, їх було канонізовано. Нагадаємо про чуда, завдяки яким вони були проголошені святими.

Щоб людина могла стати блаженною, а згодом святою, необхідні чуда — особливі події, які після ретельного дослідження церковними експертами та іншими фахівцями Церква визнає надприродними, медично нез’ясованими та такими, що сталися внаслідок молитов, звернених до Бога за заступництвом цієї людини. Якщо йдеться про мученика, його можуть проголосити блаженним без визнання чуда, однак для канонізації таке чудо вже необхідне. У випадку Жасінти та Франциска, які були так званими сповідниками віри й не загинули мученицькою смертю, потрібні були два чуда — одне для беатифікації, друге для канонізації.

Чудо, яке відкрило шлях до беатифікації (13 травня 2000 року)

Процеси беатифікації фатімських дітей розпочалися 1946 року. Ексгумацію їхніх останків проводили у 1935 та 1951 роках. 13 травня 1989 року Іван Павло II підписав декрет про героїчність їхніх чеснот. Жасінта стала наймолодшою блаженною дитиною, яка не загинула мученицькою смертю.

Офіційно визнаною подією, яка відкрила пастушкам шлях до беатифікації, стало медично нез’ясоване одужання португалки Марії Емілії Сантуш. Упродовж 22 років вона страждала від паралічу всього тіла, і медики вважали її хворобу невиліковною. Під час молитов — зокрема новенни у Фатімському санктуарії — про її зцілення просили Бога за заступництвом пастушків Марто. Сама Марія Емілія також палко молилася, щоб знову могла самостійно дбати про себе і не змушувати інших постійно за нею доглядати.

Спочатку стан жінки настільки покращився, що вона вже могла сидіти на ліжку, однак вона все ще потребувала допомоги близьких.

Повне одужання настало 20 лютого 1989 року — у річницю смерті Жасінти. Медики не змогли пояснити цього зцілення.

«У певний момент я почула, наче голос у своєму нутрі: “Встань, встань. Ти можеш це зробити”. Я подумала, що це якесь самонавіювання. Ніхто не міг говорити в моїй кімнаті: я була сама. Але голос пролунав знову — виразно й чітко: “Встань, іди, ти можеш це зробити”. А потім наче якась таємнича сила почала піднімати мене з ліжка.

Я стояла на ногах. Зробила один крок, потім другий. Раптом відчула, як очі наповнюються слізьми, бо зрозуміла, що нарешті можу ходити. Мій хребет також знову випрямився. Я відчувала, що він став гнучким, і спробувала нахилитися — і мені це чудово вдалося. Я почала швидко ходити й вийшла зі своєї кімнати», — згадувала жінка.

Церква визнала це зцілення чудом. У результаті 13 травня 2000 року у Фатімі Папа Іван Павло II проголосив фатімських дітей блаженними.

Чудо, яке відкрило шлях до канонізації (13 травня 2017 року)

У випадку Жасінти та Франциска чудом, яке стало підставою для їхньої канонізації, було драматичне зцілення шестирічного хлопчика з Бразилії Лукаса. Його одужання приписали заступництву фатімських пастушків.

3 березня 2013 року маленький Лукас грався з сестрою і в якийсь момент випав із квартири з висоти понад шість метрів. Хлопчик зазнав дуже тяжкої травми голови. Ушкодження були настільки серйозними, що, хоча дитина вижила, існувала загроза важкої інтелектуальної інвалідності.

Під час рятувальної операції батько хлопчика молився до Фатімської Богородиці та блаженних пастушків. За хворого молилися також, зокрема, монахині перед реліквіями Жасінти і Франциска.

Через три дні після падіння з’ясувалося, що хлопчик повністю здоровий, що підтвердили лікарі. 15 березня він залишив лікарню.

23 березня 2017 року Папа Франциск підписав декрет, яким визнав чудо, отримане за заступництвом блаженних пастушків. 20 квітня 2017 року під час консисторії він визначив дату їхньої канонізації.

Канонізація відбулася 13 травня 2017 року — у 100-ту річницю Фатімських об’явлень — під час урочистої Євхаристії на площі біля санктуарію у Фатімі. Жасінта і Франциск стали першими та наймолодшими канонізованими святими, які не були мучениками.

Обидва випадки зцілення пройшли ретельне дослідження медичних і теологічних комісій Церкви, до складу яких входили також невіруючі фахівці. Проведені дослідження підтвердили надприродний характер цих подій, що уможливило проголошення Жасінти і Франциска Марто блаженними, а згодом — святими Католицької Церкви.

Значення чудес на шляху до канонізації

Католицька Церква вчить, що чудо є особливим знаком і підтвердженням того, що людина, за чиїм заступництвом воно сталося, перебуває на небі та може дієво заступатися перед Богом за вірних.

У випадку Жасінти і Франциска Марто два офіційно визнані чуда стали підтвердженням їхньої святості та їхньої особливої місії як прикладу віри, покори та жертовності — попри їхній юний вік, зазначає KAI.