Папа: Християнські подружжя покликані підтримувати зранені родини

Церква не повинна ставати замкненою для тих, хто зазнав поразки у подружжі. На цьому наголосив Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 5 серпня 2015 р., повернувшись до роздумів над різними аспектами родини і подружжя. «Після того, як останнього разу я говорив про родини, зранені непорозуміннями між чоловіком та жінкою, – сказав він, – сьогодні хочу привернути нашу увагу до іншої дійсності: як заопікуватися тими, які внаслідок невідворотної поразки свого подружнього вузла започаткували новий союз».

«Церква добре знає, що така ситуація суперечить християнському Святому Таїнству, – відразу наголосив Святіший Отець. – Однак, її вчительський погляд завжди керується материнським серцем, серцем, яке під натхненням Святого Духа завжди шукає добро і спасіння людей». Саме тому вона «задля любові до істини», відчуває обов’язок добре розрізняти ситуації, як навчав святий Іван Павло ІІ, вказуючи, наприклад, на відмінність «між тим, хто постраждав від розлучення і тим, хто його спричинив».

Як зауважив Папа Франциск, коли подивимося на ці нові зв’язки очима малих дітей, то відразу зауважимо «необхідність розвинути у наших громадах дійсну відкритість до людей, які живуть в таких ситуаціях», де найбільшими постраждалими завжди є найменші. «Зрештою, як же ми зможемо заохочувати цих батьків робити все для того, аби виховувати дітей до християнського життя, даючи приклад переконливої, практикованої віри, якщо триматимемо їх на відстані від громади, немовби екскомунікованих?», – наголосив Наступник святого Петра, вказуючи на необхідність дбати про те, щоби не додавати тягарів до тих, які в цих ситуаціях діти й так змушені переносити.

Глава Католицької Церкви підкреслив, що протягом останніх десятиріч Церква «не була ні нечутливою, ні лінивою». Завдяки поглибленню цієї проблематики пастирями під проводом Єпископа Риму, зросло усвідомлення «необхідності братньої й уважної відкритості у любові та істині, до охриищених осіб, які розпочали нове співжиття після поразки у сакраментальному подружжі». Адже такі особи не є екскомунікованими, вони завжди залишаються частиною Церкви. І, як навчав Папа Венедикт XVI, у цій справі «не існує простих рішень».

У цьому контексті Святіший Отець звернувся до пастирів із закликом «відкрито й послідовно виявляти готовність громади приймати і підтримувати таких людей, щоб вони могли жити і дедалі краще розвивати свою приналежність до Христа і Церкви через молитву, слухання Божого слова, участь в літургії, християнське виховання дітей, діла милосердя і служіння бідним, заанґажування у справу справедливості і миру».

Папа звернув увагу на те, що завдання, яке Ісус отримав від Отця – віддати життя за овець – «підсумоване в образі Доброго Пастиря». Таке наставлення є прикладом і для Церкви, «яка приймає своїх дітей як матір, що віддає за них своє життя». А її покликанням є «завжди бути відчиненим домом Отця», пам’ятаючи, що «всі можуть якимось чином брати участь в житті Церкви, всі можуть бути частиною спільноти».

«Так само, – підсумував Святіший Отець, – всі християни покликані наслідувати Доброго Пастиря. Насамперед, християнські родини можуть з Ним співпрацювати, заопікувавшись зраненими родинами, супроводжуючи їх у житті віри в громаді. Нехай же кожен зробить свою частку в наслідуванні Доброго Пастиря, який знає кожну зі своїх овець, не виключаючи жодної зі своєї безмежної любові».