Папа: ми часто віддаляємось від Бога через невірність, а Він завжди на нас чекає

Остерігаймось гонитви за фантазіями та ідолами; лише Господь Бог нас любить як Батько та завжди на нас чекає. Такою була провідна думка Папи Франциска у проповід під час ранкової Святої Меси, виголошеної у ватиканській резиденції «Дім Святої Марти» у четвер, 30 березня 2017 р.

Коментуючи біблійний уривок із старозавітньої книги Виходу, Святіший Отець підкреслив Божу любов до Свого народу, незважаючи на його невірність. Також і в наш час, на переконання проповідника, необхідно запитати себе про те, чи ми бува не віддалилися від Господа, гонячись за світовими принадами та фальшивими божками.

Вселенський Архиєрей зазначив, що Бог мріяв про народ, але цей Його розчарував. Народ зрадив свого Господа і Його мрії; таким чином Бог починає відчувати розчарування і просить Мойсея вийти на гору, щоб передати йому Закон для усього люду. Вибраний народ не мав терпеливості навіть 40 днів почекати на Господа Бога, тому зробили собі ідола – золотого тільця, який став їхнім «божком для розваги» і причиною забуття правдивого Бога, Який вивів їх з єгипетської неволі.

Процитувавши пророка Варуха, Глава Католицької Церкви підкреслив, що забути Бога, Який нас сотворив, Який нас вигодував і Який нас супроводжує протягом нашого життя – це те, що розчаровує нашого Творця. А опираючись на євангельські читання, Папа зазначив, що в серці людини завжди є той неспокій і незадоволення любов’ю Бога, яка є вірною. Людське серце завжди скероване у бік невірності. Це є спокусою!

Далі проповідник підкреслив, що також і ми, новий Божий народ, кожного дня повинні наново розпочинати, продовжувати наш шлях, щоб помаленьку не скотитись до ідолів, до зісвітчення, до невірності. На думку Папи, кожен із нас повинен сьогодні запитати у Господа: «Скажи мені, Боже, чи Ти не розчарований мною?» Очевидно, що у чомусь Він в нас розчарований.

А наголошуючи на тому, що Господь має любляче серце, серце Батька, Єпископ Риму закликав до частого іспиту совісті, щоб збагнути, як далеко ми віддалились від того Господа, Який нас вигодував, скільки ідолів стоять у нас на шляху та нас поневолюють, чи Бог плаче наді мною, як колись заплакав над Єрусалимом? Однак, не можна втрачати віри у те, що Він на нас чекає, подібно, як Батько виглядав свого блудного сина, а побачивши його ще далеко від дому, вибіг йому назустріч.