Папа: Ми повинні прощати, бо самі є прощеними

Світ сьогодні дуже потребує прощення, й тому свідчення милосердя є завданням, якого ніхто з нас не може уникнути. На цьому наголосив Папа Франциск, відвідуючи у четвер, 4 серпня 2016 р., Порціунколу – малу церковцю в базиліці Пресвятої Марії Ангелів в Ассізі, з якою пов’язаний особливий відпуст, відомий як «Ассізьке прощення», 800-річчю якого було приурочене паломництво Єпископа Риму.

Після прочитання євангельського уривку, що розповідає, як Петро запитував Ісуса про те, скільки разів слід прощати, на що Учитель відповів притчею про прощеного слугу, який не простив своєму боржникові, Святіший Отець, насамперед, пригадав слова святого Франциска, сказані саме на цьому місці перед людом та єпископами: «Бажаю всіх вас відправити до раю». Він зазначив, що рай, це ніщо інше «як таїнство любові, яке назавжди пов’язує нас з Богом», а Церква визнає віру в це, коли стверджує, що вірить у сопричастя святих.

Папа наголосив, що прощення, «без сумніву, є провідним шляхом» до раю, в той час, як прощати не є легко. «Тут, в Порціунколі, все говорить про прощення, – сказав він. – Який же великий дарунок зробив нам Господь, навчаючи нас прощати, або ж принаймні, мати бажання прощати, щоби доторкнутися до Отчого милосердя!».

Коментуючи прочитаний уривок зі Святого Письма, Папа запитав: «Чому ми повинні прощати людині, яка заподіяла нам зло?» – відповідаючи: «Тому що ми перші були прощені, і безмежно більше. Між нами немає нікого, хто не був би прощений». Притча, за його словами, говорить нам саме про це: «як Бог нам прощає, так і ми повинні прощати», що є дуже далеким від наставлення: «Ти за все мені заплатиш». Саме так, як в молитві, якої нас навчив Ісус.

«Кожен з нас може бути тим слугою з притчі, який має великий борг, і то настільки великий, що ніколи не зможе його повернути. Також і ми, стаючи на коліна перед священиком у сповідальниці, не чинимо чогось іншого, як цей слуга. Кажемо: “Пане, потерпи мені”. Чи ви колись задумувалися над Божою терпеливістю? – запитав Святіший Отець. – А Він терпеливий. Ми добре знаємо, що ми є повними вад і часто впадаємо в ті ж самі гріхи. Однак, Бог не втомлюється давати нам Своє прощення, завжди, коли ми його просимо. І це прощення є повним, загальним, з яким Він дає нам впевненість у тому, що не зважаючи на те, що можемо знову впасти в ті самі гріхи, Він милосердиться над нами і не перестає любити».

Наголосивши на тому, що «Боже прощення не має меж та виходить за рамки будь-якої нашої уяви», Наступник святого Петра зазначив, що «проблема починається тоді, коли ми змушені співставлятися з нашим ближнім, який заподіяв нам шкоду». Реакція прощеного слуги, який, зустрівши свого боржника, почав його душити, кажучи: «Поверни те, що мені винен», – є дуже промовистою.

«В цій події бачимо повноту драми наших міжлюдських стосунків; усю їхню драму. Коли ми щось комусь винуваті, то очікуємо милосердя; коли ж, натомість, ми є кредиторами, то призиваємо справедливість! І всі ми так поводимося», – підкреслив Папа, додаючи, що Христові учні не повинні так поводитися, адже Ісус навчає нас прощати «не сім разів, але сімдесят разів по сім». Ісус пропонує нам «Отчу любов», а не «наші претензії на справедливість».

За словами Святішого Отця, у цьому Святому Році «стає ще очевиднішим, як шлях прощення може дійсно оновити Церкву та світ». «Давати свідчення милосердя в сучасному світі є завданням, від якого ніхто не може звільнитися», – двічі наголосив він, пояснюючи: «Світ потребує прощення. Надто багато людей живуть замкненими в злобі та плекають ненависть, будучи нездатним до прощення, вони руйнують свої та ближніх життя, замість того, щоб віднайти спокій та мир».

«Просімо у святого Франциска, щоби заступався за нас, щоб ми ніколи не відмовлялися від того, щоби бути знаками прощення та засобами милосердя», – підсумував Глава Католицької Церкви, а тоді звернувся із несподіваними словами: «Запрошую тепер отців та єпископів піти до сповідальниць, і я також це зроблю, аби стати засобами прощення. І нам буде корисно разом отримати його тут сьогодні».

Після цього Святіший Отець разом з ієрархами та францисканцями протягом години уділяв Святу Тайну Примирення.