Понеділок 2-го тижня після П’ятдесятниці

Мт.18, 10 – 20 «Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, - чи він не кине дев’ятдесят дев’ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала?»

На перший погляд нам може видатись, що для Господа не є так важливі 99 овець, як та одна вівця. Однак для Бога немає більш важливих чи менш важливих людей, для Бога всі однаково важливі, всі цінні. Але ця розповідь з Євангеліє, ця притча показує іншу річ. Богу важлива кожна людина, для Бога важливе навернення кожної людини, отже, Богу важливий кожен з нас. Можливо зі сторони людей ми не чуємо своєї важливості, уваги, цінності, але не так є зі сторони Бога. Люди нас забувають, не звертають на нас уваги, але для Бога ми завжди цінні і цінні навіть тоді, коли робимо зло чи гріх. А ще більш цінні , коли навертаємось, усвідомлюємо свій стан. Тож подумаймо, яку важливість і цінність ми маємо в очах Господа.

Рим. 2, 28–3, 18 «Не той юдей, що є ним назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, а той, хто юдей у скритості, і те обрізання серця  – за духом»

Апостол Павло вказує на дуже важливу річ. Найґрунтовніше те, ким ми є в нутрі. Ззовні ми можемо вивчити правила етикету, культуру поведінки, можемо навчитись, як поводитись в тих чи інших обставинах. А коли обставини складуться непередбачувані, трудні для нас, все це зовнішнє дуже швидко розлетиться і ми будемо керовані не тим, що навчилися, а тим, що в нас в нутрі.

 У народі кажуть, що шила в мішку не втаїш. Якщо ми повні любові, милосердя, те в життєвих обставинах, трудних виявляється відповідними вчинками любові і милосердя. І так само, якщо ми в нутрі є хитрі, несправедливі, злі, то це також в трудних життєвих обставинах виявляється. Маємо дбати про зовнішню нашу поведінку стосовно інших, але ще більше маємо дбати про наш внутрішній стан, наближатися до тих почувань і думок, що були в Христі Ісусі.

+Венедикт