Четвер десятого тижня

Мт. 21,43-46

Щиро кажучи, ми ніколи не усвідомлюємо, що маємо в своєму житті якусь особливу місію, покликання, завдання. Як не прикро, але так з нами є. Однак кожна людина мала б принести плоди в своєму житті. Тому Господь каже, що відніметься Царство Боже і дасться народові, що буде приносити плоди його.

 Кожен з нас спосібний принести плоди в своєму житті. І дуже важливо для кожного з нас бути свідомим того, що я здатний, що я спроможний, що я маю всі можливості приносити плоди, що я маю для цього все.

 І кожна життєва ситуація, кожна подія, кожні обставини: милі чи не милі, трудні чи не трудні, легкі чи проблематичні -  є нагодою приносити плоди. І тому ми або приносимо плоди, або  їх не приносимо. Не буває ситуацій нейтральних, як ми себе дуже часто тішимо. У кожній життєвій ситуації Бог очікує і сподівається, щоб ми приносили плоди.

2 Кор. 1, 1–7 «Бо як маємо в нас надмір Христових страждань, так є в нас через Христа й надмір утішення»

 Дуже важливо бачити за всім, що діється в нашому житті, Бога. Звичайно, в нашому житті ми хочемо, щоб було якомога більше гарних миттєвостей, шукаємо тих чи інших приємних ситуацій, подій. А зворотно, коли приходять труднощі і проблеми і клопоти, ми їх уникаємо, хочемо, щоб це якомога швидше пройшло. Але одне і друге є дане Богом.

Що б не відбувалося в нашому житті, будемо бачитись і зустрічатись завжди з Богом. Що би не ставалося в житті, ми будемо розуміти, що це дає мені Господь, що через це і в цьому приходить до мене Бог. Тоді ми навчимося приймати Бога в радості та в горі!

+Венедикт