Чи зроблять з вбитих священника та черниці “мучеників за віру”

Російськими соцмережами вже котиться дев’ятий вал звинувачень на адресу “хунти”

В Києві за два дні сталося два вбивства представників УПЦ МП. 26 липня стріляли у священника (помер за два дні в лікарні), 28 липня була знайдена мертвою зі слідами тортур черниця Фролівського монастиря УПЦ МП. “Щільність” цих вбивств та їхнє співпадіння з днем пам’яті князя Володимира та Хрещення Русі вже стали поживою для російської пропаганди.

Звісно, перше, про що говорять коментатори в українських соцмережах – провокація. В російських – релігійна війна фашистської хунти. Дійсно, після резонансних вбивств проросійських політиків та українофобів, після десятки разів повторені представниками Московської патріархії (і повторені представниками Київської митрополії) слів про “війну з Православ’ям” священнослужителі Московського патріархату – майже очікувані жертви. Єдине питання – “накаркали” чи щось знали?

У схему провокацій ці вбивства вкладаються надто добре. Насторожує, наприклад, “приуроченість” цих вбивств до “спірного свята” – дня пам’яті князя Володимира. Православні коментатори в Росії вже використали їх в якості аргументу, чому Київ більше не може вважатися спадкоємцем Володимирового хрещення, тобто всі права – за Москвою. Колосальний пропагандистський потенціал у вбивства черниці – літня хвора жінка, вбита з особливою жорстокістю. Так, це вам вже не “розгромлені церкви Донбасу”, де іде війна, а на війні як на війні. Це в самому серці цілком “мирного” Києва. Тут вбивають священиків та черниць УПЦ Московського патрірхату. Тут, у Києві, іде війна проти Православ’я. Так, все це дуже в дусі останніх виступів патріарха Кирила про розкол та унію як справжню причину “українського братовбивства”. От вам живі – тобто мертві – ілюстрації до цієї тези.

До речі про Боїнг та російське вето на Радбезі ООН, яке сьогодні витіснило все на світі з новинарних стрічок (ніби щось неочікуване сталося). Росія, бачте, вимагає “симетричності”, тобто трибуналу по Україні. Вона сама готова провести такий трибунал – без всякої ООН. Бо в Україні кояться злочини проти людства – вбивства за релігійною ознакою. Намагання провести трибунал за Боїнгом і не визнати російський трибунал з приводу злочинів “хунти” тепер буде яскравою ілюстрацією “подвійних стандартів” Заходу. Принаймні, для російського ТБ та симпатиків на Заході. А симпатиків – особливо у православній частині Європи – в Росії ще є чимало.

Між іншим, обидва вбивства можуть виявитися звичайнісіньким криміналом. У цю сумну статистику потрапляють представники найрізноманітніших верств – і священнослужителі, на жаль, не виняток. Але хто стане розбиратися і чекати висновків правоохоронців, коли такий сюжет пропадає. Це вам вже не розіп’ятий хлопчик – це справжня смерть, справжні тортури, справжнє мучеництво. І це вам не якісь одіозні журналісти чи замарані політики – це стара слабка людина, яка поплатилася виключно за свою приналежність до Православ’я.

До речі, в російських медіа вже звучать прогнози щодо того, що “от побачите, вбивства виявляться криміналом – але хіба можна вірити українським правоохоронцям?”

До речі про українських правоохоронців. Дотепер ми не почули з їхнього боку ніяких гучних заяв щодо цих вбивств. А вони мали бути. Тому що ці злочини – навіть якщо точки зору працівників МВД є очевидним криміналом – виглядають політичними і мають колосальний пропагандистський потенціал. Тому варто було зробити якусь публічну заяву – хоча б формальну – про “особливий контроль”, “вчасне інформування”, “максимальну відкритість” і т.ін. Навіть прес-службу не обов’язково напружувати – наші керівники відомі любителі соцмереж. Рядка у Твіттері було би досить.

Ну, добре, силовики не зобов’язані орієнтуватися у питаннях пропаганди. Але ж в нас діє ціле міністерство інформполітики, яке створювалося, власне, для того, аби протистояти ворожій пропаганді. Де воно? Роздумує, як би отримати побільше бюджетних коштів на канал іномовлення? Чи воно не розуміє, яку пропагандистську атаку можуть провести їхні російські візаві за рахунок нещасної замордованої жінки?

Загалом, час для превентивного удару по пропаганді втрачено. Російськими соцмережами вже котиться дев’ятий вал звинувачень на адресу “хунти”. Кісєльов, треба думати, не забариться. Все, на що ми можемо сподіватися – на ефективне та прозоре розслідування. Втім, знаючи “спритність” наших правоохоронних органів, їхню “любов” до відкритості та “захоплення”, яке вони завжди демонструють, маючи до справи з церковниками, нажаль, сумніви у гучному успіху завеликі.

Катерина Щоткіна