У неділю відзначається Всесвітній день хворого

У неділю, 11 лютого 2018 року, відзначатиметься XXVI Всесвітній день хворого. Всесвітній день хворого у Католицькій Церкві встановив святий Папа Іван Павло ІІ 13 травня 1992 року, призначивши його відзначення на день літургійного спогаду Пречистої Діви Марії з Люрду.

Зазвичай, відзначення відбувається на місцевому рівні, але періодично організовуються урочисті центральні святкування, які почергово відбуваються на різних континентах, переважно – в якомусь Марійському санктуарії. Попередні відзначення на всесвітньому рівні були проведені 2017 року в Люрді.

Деякі Єпископські Конференції, з огляду на різні практичні проблеми, як, наприклад, кліматичні умови, сезонні труднощі, церковні празники тощо домовились, що 11 лютого буде символом єдності Вселенської Церкви у молитві за хворих, натомість відзначення самого Дня хворого можна здійснювати у сприятливий момент, який буде враховувати активну участь хворих. Зокрема, Синод Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ постановив, що УГКЦ в Україні відзначає День хворого у Неділю Розслабленого.

Темою цьогорічного відзначення Всесвітнього дня хворого та відповідного послання Папа Франциск обрав материнське покликання Церкви стосовно потребуючих і хворих. Ця тема окреслена словами, які Господь наш Ісус Христос, розп’ятий на хресті, звернув до Своєї найсвятішої Матері та святого Івана, й звучить: «Mater Ecclesiae» (Мати Церкви): “Жінко, ось син твій… Ось матір твоя”. І від тієї хвилі учень узяв її до себе» (Ів 19, 26-27).

Церква, пише Папа Франциск, повинна здійснювати служіння хворим з вірністю Господеві, йдучи за «красномовним прикладом її Засновника та Вчителя». Ісусові слова «кидають глибоке світло на таємницю Хреста. Вона не представляє безнадійну трагедію, але місце, з якого Ісус виявляє Свою славу й залишає Свою останню волю любові, яка стає основним правилом для християнської спільноти та для життя кожного християнина».

Невимовний біль пронизує душу Пречистої Діви Марії, але не паралізує її. Навпаки, Пресвята Богородиця починає новий шлях самопожертви, розділивши Ісусову турботу про Церкву та все людство. «Улюблений учень Іван, – пише Святіший Отець, – представляє Церкву, месіанський народ. Він повинен визнати Марію своєю Матір’ю і, визнавши, прийняти Її, бачити в Ній модель учнівства, а також материнського покликання, яким наділив її Ісус». Ця Матір любить і породжує дітей, здатних любити згідно з Господніми заповідями.

Материнське покликання Церкви стосовно потребуючих і хворих протягом двох тисячоліть її історії здійснювалось через величезну кількість різних починань, спрямованих на користь хворих. Історію цієї посвяти не можна забувати, і вона триває до наших днів в усьому світі.

В країнах з розвиненою системою охорони здоров’я, зазначає Папа Франциск, важко переоцінити роботу, яку проводять католицькі згромадження, дієцезії й медичні установами, які ставлять в осередку людську особистість і здійснюють наукові дослідження, шануючи життя і християнські моральні цінності. А там, де охорона здоров’я є недостатньою або й відсутньою, Католицька Церква старається зробити все можливе для медичного обслуговування, для викорінення дитячої смертності та боротьби з деякими широко розповсюдженими хворобами. Повсюди Церква виступає як «польовий госпіталь», а в деяких частинах світу тільки місійні та дієцезальні лікарні забезпечують людям необхідну медичну допомогу.

У Посланні на день хворого Святіший Отець згадує довгу історію служіння Церкви хворим і закликає вдивлятись у минуле, щоб збагатитися в сьогоденні. Пам’ять про церковну спадщину служіння хворим допоможе краще спланувати майбутнє.

«Ісус, – пише Наступник святого Петра, – залишив Церкві Свою владу зцілювати. Цьому дару відповідає завдання Церкви, яка покликана дивитися на хворих з тієї ж ніжністю та співчуттям, з якими на них дивиться Господь. Пастирська турбота в сфері охорони здоров’я є й далі залишається невід’ємним та істотним завданням Церкви, яке необхідно виконувати з оновленим запалом, не забуваючи при цьому про численні сім’ї, які піклуються своїх хворими дітьми, батьками та родичами».

Папа Франциск підкреслює, що всі – лікарі та медсестри, священики, богопосвячені особи, волонтери та сім’ї, всі, що займаються доглядом за хворими, – беруть участь у церковній місії служіння хворим і несуть спільну відповідальність, яка збільшує цінність щоденного служіння кожного зокрема.