ПИТАННЯ: Як померти «по-католицьки»? Як Католицька Церква рекомендує віруючому підготуватися до смерті?

ВІДПОВІДЬ: «Все наше життя, мої дорогі юнаки, повинно бути підготовкою до доброї смерті», - писав святий Іван Боско, звертаючись до своїх вихованців в трактаті під назвою «Передбачливий юнак». Дон Боско пропонував їм «вправлятися в добрій смерті», і ось яким чином: «У всі дні кожного місяця всі наші земні і духовні справи влаштовувати так, як ніби ми ось-ось по-справжньому помремо».

Святий вихователь молоді радив вибрати для роздумів про смерть один певний день місяця. У цей день потрібно уявити собі, що ми знаходимося на порозі смерті, і задуматися про те, як ми прожили попередній місяць, про те, що пригнічує нашу совість і турбує нас, змушуючи побоюватися посмертної долі. На наступний день після цього «дня роздумів про смерть» дон Боско рекомендував приступати до Таїнства Примирення і до Святого Причастя так, як ніби це остання Сповідь і останнє Причастя в житті перед смертю: «Адже може так статися, - пояснював дон Боско, - що смерть наздожене раптово, через нещасний випадок або хворобу, і тоді у вас не буде часу покликати священика і прийняти Святе Причастя».

Крім сповіді, дон Боско закликав також якомога частіше каятися в своїх гріхах, вимовляючи акт покаяння і акт досконалої любові до Бога, оскільки «такого акту, разом з бажанням висповідатися, може бути досить у будь-який час, і особливо в останні миті, щоб стерти усякий гріх і відкритися для Раю».

Святий Іван Боско писав також, що необхідно подумки бути готовими прийняти будь-який вид смерті, який Богові буде завгодно нам послати, разом з усіма пов'язаними з нею стражданнями, муками і болем.

Святий Альфонс Марія де Лігуорі в творі «Підготовка до смерті» в свою чергу нагадував, що жити слід з огляду на смерть, яка всіх нас наздожене. «Пам'ять про смерть змушує відмовитися від усіх речей на цій землі», - пише святий Альфонс. Саме з огляду на смерть святі нехтували благами світу цього, а святий Карл Борромео завжди тримав у себе на столі череп і постійно його споглядав.

Наведемо також слова Папи Франциска на загальній аудієнції 27 листопада 2013 року: вона була присвячена сповідуванню нашої віри у воскресіння плоті.

Що значить померти у Христі?

У всіх нас, як правило, невірне уявлення про смерть, зауважує Папа. Смерть стосується всіх нас, залишаючи глибокий слід, особливо коли вона забирає близьких. Якщо смерть вважати кінцем всього, то вона лякає, жахає, перетворюється на загрозу, розбиває будь-яку мрію, будь-яку перспективу, розриває будь-які відносини і перериває будь-який шлях: «Це трапляється, коли ми вважаємо наше життя таким собі відрізком часу, замкнутим двома полюсами: народженням і смертю; коли ми не віримо, що після нашого нинішнього життя є ще продовження; коли живемо так, ніби Бога не існує. Таке уявлення про смерть типове для атеїстичної думки, яка інтерпретує життя як випадкову появу людини в світі і її шлях до небуття. Але є ще практичний атеїзм, що виражається в тому, щоб жити тільки для своїх інтересів, жити тільки для земних речей. Якщо ми дозволимо собі захопитися цим помилковим баченням смерті, у нас немає іншого вибору, окрім як робити вигляд, що її не існує, заперечувати її або перевести в розряд звичайних, пересічних явищ, аби вона нас не лякала».

Але цьому помилковому рішенню противиться серце людини, бажання нескінченності, яке всім нам властиве, наша туга за вічним. Отже, який же християнський сенс смерті? Якщо ми поглянемо на найважчі моменти нашого життя, то ми навіть в цій втраті відчуємо, що не все скінчено. У нас вкорінений потужний інстинкт, який говорить нам, що життя не закінчується зі смертю.

«Ця жага життя, - пояснює Папа Франциск, - знайшла свою реальну і достовірну відповідь у воскресінні Ісуса Христа. Воскресіння Ісуса дає не тільки впевненість в житті після смерті, але висвітлює також саму таємницю смерті кожного з нас. Якщо ми живемо, з'єднані з Ісусом, вірні Йому, то ми стаємо здатними приймати з надією і спокоєм також перехід через смерть». Тому Церква молиться наступними словами: «Якщо нас пригнічує неминучість того, що ми повинні померти, нехай буде нам розрадою обітниця безсмертного майбутнього».

Це - одна з прекрасних молитов Церкви. Людина зазвичай вмирає так, як вона жила. Якщо наше життя - це шлях разом з Господом, довіра до Його безмежного милосердя, то ми будемо готові прийняти останню хвилину нашого життя як остаточне віддання себе в Його турботливі руки, в очікуванні споглядання Його лику. І це найпрекрасніше, що може з нами статися: споглядати лицем до лиця Господа, щоб побачити його, таким, який Він є: прекрасним, наповненим світлом, любов'ю, ніжністю. Ми йдемо саме до цієї мети: щоб зустріти Господа.

«З цієї точки зору стає зрозумілим заклик Ісуса бути завжди готовими, чувати, знаючи, що життя в цьому світі нам дано також для того, щоб підготувати інше життя, - з небесним Отцем. Для цього є один надійний шлях: підготуватися добре до смерті, перебуваючи поруч з Ісусом».

Найнадійніший шлях - це готуватися до смерті, перебуваючи весь час поруч з Ісусом. Як же це зробити?

За допомогою молитви, Таїнств і діл милосердя. Господь присутній в найслабших і потребуючих. Він Сам ототожнював Себе з ними в знаменитій притчі про Страшний суд, сказавши: «Бо я голодував, і ви дали мені їсти; прагнув і ви напоїли Мене; був мандрівником, і ви прийняли Мене; Був нагий, і ви одягнули Мене; був хворий, і ви відвідали Мене; у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене ... Так як ви зробили одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили»(Мт 25,35-36.40).

Бути солідарними в співчутті болю і вселяти надію - ось передумова і умова для отримання в спадщину Царства, підготовленого для нас. Той, хто займається справами милосердя, не боїться смерті. Він дивиться їй в обличчя в ранах братів і долає її любов'ю Ісуса Христа.

Якщо ми відкриємо двері нашого життя і нашого серця найменшим братам, тоді і наша смерть стане дверима в Небо, в блаженну вітчизну, до якої ми прямуємо, бажаючи жити там вічно з нашим Богом Отцем, з Ісусом, з Богородицею і з усіма святими.

Існує чимало молитов про добру смерть. На закінчення сьогоднішньої передачі запропонуємо вам одну з них, яку підносила апостол Божого милосердя свята Фаустина Ковальська.

«О мій Ісус, нехай мої останні дні у вигнанні будуть повністю відповідати Твоїй найсвятішій волі. Я з'єдную свої страждання, скорботу і саму смерть з Твоїми святими муками  і жертвую себе за весь світ, щоб випросити рясне Боже милосердя для душ ... Я міцно вірю і повністю віддаюся Твоїй святій волі, яка є саме милосердя. Твоє милосердя хай буде для мене всім в цей останній час ...»