Попередження священника Трампу щодо України

У день, коли ледь не вбили президента Трампа, 13 липня 2024 року, я був священником, який зустрів його, поговорив з ним і помолився за нього. У той особистий момент я на власні очі бачив людину, яка переконано говорила про боротьбу за справедливість для багатостраждального українського народу, зокрема щодо суверенітету України та необхідності рішучого опору тиранії. Тоді його слова відображали чітке моральне бачення, яке я, як і багато інших, вважав достатньо переконливим, щоб підтримати. Незрозумілі події того дня, здавалося, лише підтверджували прихильність Провидіння.

Однак коментарі президента Трампа щодо України 18 і 19 лютого показали, що наш президент звичайна людина, як і колись був цар Узія. «Коли небесна рука підійме людину, нехай не дивиться на небо, щоб не спіткнутися об землю внизу». Оскільки доля Уззії обернулася проти нього через наслідки його власної гордості, священникам випало попередити його: «Не личить тобі, Уззію, кадити Господеві…» (2 Хронік 26,18). Як священник, я кажу президенту Трампу: «Пане, вам не годиться брехати перед Богом і людьми».

З часом стало зрозуміло, що позиція пана Трампа щодо України змінилася таким чином, що я більше не можу з чистим сумлінням ігнорувати. Те, що він колись засуджував, тепер виправдовує; де він колись твердо стояв, тепер він коливається. Ця зміна змусила мене відмовитися від його підтримки не через політичну доцільність, а через вірність Христу, Якого я представляю: Тому, Хто є втіленням справедливості, правди та добра. Моє рішення базується на чотирьох основних причинах.

Св. Тома Аквінський у своїй «Сумі теології» та «De Regno» викладає бачення політичного лідерства, яке ґрунтується на справедливості, загальному блазі та моральному законі. Він стверджує, що правителі повинні керувати згідно з божественним і природним законом, дбаючи про добробут усіх людей, а не лише своєї нації. Він рішуче засуджує тиранію, яку він визначає як правління, спрямоване на приватні інтереси, а не на загальне благо.

Якби Тома Аквінський сьогодні звертався до когось, хто конфліктує з приводу підтримки політика з певною внутрішньою політикою, спрямованою на захист життя, але хто, тим не менш, сприяє геноциду за кордоном, потураючи кровожерливому деспоту та надмірно заспокоюючи його, Ангельський Доктор, швидше за все, зробив би кілька зауважень:

1. Єдність чеснот. Аквінський відразу відкидає ідею про те, що лідер може справді підтримувати життя, водночас свідомо сприяючи угоді, результатом якої є знищення невинного життя у величезних масштабах. Він наголошує, що справедливість і чеснота повинні бути узгодженими в усіх сферах управління. Правитель не може бути добрим в одній сфері, але вкрай несправедливим в іншій.

2. Загальне благо є універсальним. Аквінський не бачить національні кордони як виправдання для моральних сумнівів. Він стверджує, що правителі зобов’язані відстоювати справедливість не лише для своїх громадян, а й для всього людства. Якщо лідер підтримує або сприяє геноциду, він фундаментально порушує моральний порядок.

3. Законність і тиранія. У «De Regno» Аквінський стверджує, що правитель, який керує несправедливо, є тираном і, у певному сенсі, нелегітимним. Якщо зовнішня політика лідера призводить до масової бійні, цей лідер може потрапити до категорії тиранів, навіть якщо він проводить хорошу політику всередині країни.

4. Моральна відповідальність прихильників. Аквінський вважає, що люди несуть моральну відповідальність за дії своїх правителів, особливо якщо вони свідомо підтримують тяжке зло. Ймовірно, він закликав би таких прихильників відкликати свою підтримку. Якщо цього не зробити, вони поділяють провину за несправедливу політику.

Враховуючи ці міркування, поінформована та морально налаштована свідомість не може ігнорувати нещодавні переступи президента Трампа проти справедливості, правди та добра. Його нахабна брехня про те, що Україна почала війну проти Росії у 2022 році, є актом насильства над самою правдою, безсоромним перевертанням реальності.

Його ганебне проголошення Зеленського диктатором через те, що він перебував на посаді поза межами терміну повноважень на тлі воєнного стану (відповідно до власної Конституції України), є порушенням проти розуму, особливо якщо взяти до уваги нехарактерне мовчання пана Трампа щодо двадцятип’ятирічної диктатури Путіна в божевільній ядерній Росії.

Для нього, як глави нації, яка має унікальні можливості здійснювати справедливість і мир, незрозумілим чином поступатися державі-агресору великими поступками перед переговорами є гріхом проти справедливості. Це є тяжким посяганням на справедливість щодо потерпілої сторони – України; чий суверенітет і територіальну цілісність ми пообіцяли захищати, коли вимагали від них здати свою ядерну зброю Росії в 1994 році. Тобто все це без будь-якої гарантії відшкодування за сотні тисяч втрачених невинних життів, за 19 500 викрадених дітей, за натовпи назавжди покалічених, за втрачені домівки, зруйновані землі, замучених пастирів і за нещасних зґвалтованих жінок.

Все вищесказане однозначно підпадає під категорію несправедливого управління. Якщо це перекласти на фактичну зовнішню політику, яка сприяє знищенню всієї української нації, як це було сформульовано Путіним, Сергєйцевим і Медведєвим, тоді такий лідер цілком може підпасти під категорію тирана, як це описує Аквінський. Це визначення залишається в силі, навіть якщо згаданий правитель проведе хорошу політику всередині країни, таку як законодавче обмеження серйозних моральних вад, таких як трансгендерність, аборти та пропаганда гомосексуалізму.

Я закликаю своїх співвітчизників-католиків молитися за президента Трампа, протистоячи будь-яким жестам, які потурають тиранам. Ми повинні робити це, доки він не виявиться непохитним у протистоянні справжній тиранії та відстоюванні справедливості, правди та добра. Наша віра закликає нас захищати загальне благо, притягаючи лідерів до відповідальності, коли вони відхиляються від моральної ясності. Ми не просто проти безбожних лівих, які роз’їли наші інституції — ми виступаємо за наших союзників і любимо їх достатньо, щоб закликати їх до Божого стандарту.

Підводячи підсумок, св. Тома Аквінський стверджує, що лідер не може бути вибірково моральним; і підтримувати їх лише за одну політику, ігноруючи серйозну несправедливість в інших місцях, не є морально виправданим. Для нього справжнє пролайф лідерство має бути послідовним, цінуючи все людське життя, від зачаття до Києва.

Автор: о. Джейсон Чаррон, був висвячений на священника в Українській Католицькій Церкві для єпархії Св. Йосафата у 2008 р. Служив на парафіях у Північній Кароліні, Західній Вірджинії та Пенсильванії, де зараз є парохом Української Католицької Церкви Святої Трійці в Карнегі. О. Шаррон є частим гостем популярних католицьких подкастів і проводить реколекції. Вони з дружиною Галиною мають сімох дітей, та одного онука.

Джерело: Crisis Magazine