Святі апостоли Петро і Павло відомі у всьому християнському світі. Їхні імена викликають у християн багато асоціацій, саме ці апостоли принесли Добру Новину про воскресіння Господа сотням і тисячам послідовників.
Ісус, кличучи учнів, не зважав ні на їхнє походження, ні на освіту. Апостол Петро був звичайним рибалкою з Віфсаїди Галілейської (Йн 1,44). У Діяннях апостолів євангеліст Лука зауважує, що Петро був людиною «невченою та простою» (Діян 4,13). Але це аж ніяк не завадило Богові зробити рибалку з невеликого міста на північному сході Галілейського моря апостолом.
Павло від народження був мешканцем Рима, що, до речі, не раз рятувало йому життя (Діян 22, 27-28). До того ж він був спадковим фарисеєм, навченим грамоті і всякій мудрості (Діян 26, 5). Кожному християнинові відомо, що основна частина послань святих апостолів складається саме з послань Павла. До речі, апостол Петро автор усього двох послань, записаних Силуаном.
Апостол Павло пише свої послання, Photos.com/Jupiterimages
Петро не написав Євангелія. Але за його розповідями і проповідями Добра Новина була записана учнем апостола Марком. У другому посланні Петро називає Марка «син мій» (1 Пт 5,13). Імовірно, Марк був ним охрещений. У будинку Марка збиралися християни, і саме до нього Петро попрямував після відомої втечі з в’язниці (Діян 12, 12).
Історія навернення Савла добре відома. Засліплений, він попрямував до Дамаска, де був зцілений. Аж до самої зустрічі з Ананією, що повернув йому зір, Савло нічого не їв і не пив. Цей піст тривав три дні, за числом днів Господа до воскресіння.
Після зцілення Савло повернувся до Єрусалима і намагався приєднатися до апостолів, але досить довго у нього це не виходило: він мав авторитет гонителя християн, а тому його боялися (Діян 9, 26).
Апостол Петро дуже швидко став популярний у народі. Він відкрито проповідував і дуже багато зцілював у Єрусалимі. Люди збиралися на вулицях, «щоб хоча б тінь Петра впала на них» (Діян 5,15).
Петро був одружений, про що ми дізнаємося з Євангелія. Його тещу Ісус вилікував від гарячки. Судячи з усього, його дружина супроводжувала апостола у подальших справах і молитві (Діян 1, 14). Павло був провісником чернецтва. Ідея збереження своєї чистоти для Бога пронизує не одне його послання. Він здійснював подорожі в компанії одновірців і братів у Христі.
Під час подорожі з Варнавою до Лістри Павло зцілив кульгавого. Жителі міста були так здивовані, що вирішили: Павло і Варнава – боги. Варнаву прийняли за Зевса, а Павла – за Єрмія. Жрець Зевса навіть збирався принести на їх честь жертви. Апостолам ледь вдалося переконати жителів у тому, що язичницькі боги не мають з ними нічого спільного (Діян 14, 12-18).
Тими днями, коли проповідь Павла стала широко відома, деякі іудейські заклинателі спробували говорити з бісами: «Заклинаємо вас Ісусом, якого Павло проповідує». На що дух резонно зауважив: «Ісуса знаємо. Павла теж. А ось ви хто такі?» Після чого вселився в одного з заклинателів і неабияк нашкодив іншим.
У своєму другому посланні Петро відгукується про послання Павла як про «важко зрозумілі», що заважає неписьменним і нетямущим у Писанні людям правильно їх розуміти (пор. 2 Пт 3, 16). Сенс послань Павла Петро, звісно ж, сумнівам не піддає, переказуючи їх у декількох рядках: «Але за Його обітницею ми очікуємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває. Тож, улюблені, чекаючи цього, пильнуйте, щоб ви знайшлися для Нього неосквернені та чисті у мирі. А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння» (2 Пт 3, 13-15).
Під час гонінь, влаштованих Нероном у 60-х рр. І ст., апостол Петро був страчений: розіп’ятий, за його власним вибором, униз головою, бо не вважав себе гідним померти смертю Господа.
За переказами, апостол Павло був обезголовлений: як римському громадянинові йому належала саме така кара. Сталося це також у кінці 60-х рр.
Страти апостолів збіглися як за часом, так і за місцем поховання: вони упокоїлися в Римі.
Найбільший у світі собор у Ватикані носить ім’я святого Петра. Другий за величиною собор, що знаходиться в Лондоні, названий на честь апостола Павла. Незважаючи на те, що апостоли кардинально відрізняються один від одного у всьому, вони завжди йдуть рука об руку, об’єднані палкою непохитною вірою в Бога і любов’ю до Нього.
