53-й Всесвітній день молитви за покликання. Послання Папи Франциска

«О, як би я хотів, щоб під час Надзвичайного Ювілею Милосердя, всі охрищені могли досвідчити радість приналежності до Церкви! Щоб змогли наново відкрити, що християнське покликання, як і окремі покликання, народжуються в лоні Божого люду та є даром Божого милосердя. Церква – це дім милосердя та “ґрунт”, на якому покликання проростає, розвивається та приносить плід».

Цими словами розпочинається послання Папи Франциска з нагоди 53-го Всесвітнього дня молитви за покликання, який цього року відзначається 17 квітня. Його відзначення пов’язане з літургією Церкви латинського обряду та припадає в IV Неділю Пасхи, яка має назву «Неділя Доброго Пастиря». Тема цьогорічного послання: «Церква – матір покликань».

У цьому контексті Святіший Отець заохочує, споглядаючи на апостольську спільноту, «скласти подяку за роль, яку відіграла громада на дорозі покликання кожного з нас». Пригадуючи про біблійну подію покликання святого апостола Матея, він вказує на те, що «сповнена милосердя Господня дія прощає наші гріхи та відкриває нас на нове життя, яке конкретизується у покликанні до наслідування та місії». «Початком кожного покликання у Церкві, – додав Папа, – є співчутливий погляд Ісуса. Навернення і покликання – це дві сторони тієї самої монети та взаємоперекликаються протягом всього життя учня-місіонера».

Зазначивши, що «Церква є не лише місцем, в якому віруємо», але також «предметом нашої віри», яку визнаємо у Символі Віри словами: «Вірую в Церкву», Наступник святого Петра вказує на те, що покликання приходить через посередництво спільноти. Бог спочатку кличе нас «стати частиною Церкви», а вже після періоду «дозрівання в ній» дарує нам окремі покликання. Цей «церковний динамізм», за його словами, є «протиотрутою від байдужості та індивідуалізму».

«В цей день, присвячений молитві за покликання, бажаю заохотити всіх вірних взяти на себе належну відповідальність в дбанні та розпізнаванні покликань», – пише Глава Католицької Церкви, пригадавши про те, як апостоли, шукаючи заміну Юді чи наміряючись призначити перших дияконів, завжди збирали громаду для молитви та спільного розпізнавання.

Далі Святіший Отець зосереджує свої роздуми над трьома аспектами. Перший з них: «Покликання народжується в Церкві». Він пригадує, що від моменту проростання покликання є необхідним належне відчуття «Церкви», адже «ніхто не є покликаним виключно для якогось окресленого регіону, чи для якоїсь групи або церковного руху, але для Церкви і для світу».

«Відповідаючи на покликання, молода особа зазнає розширення свого церковного кругозору, може взяти до уваги розмаїття харизм та зробити об’єктивне розпізнавання. Таким чином, громада стає домом і родиною, в яких народжується покликання. Тоді кандидат з вдячністю споглядає на це посередництво, як на невід’ємний елемент свого майбутнього», – пише Папа.

«Покликання зростає у Церкві», – таким є наступний аспект, пояснюючи який, Святіший Отець зазначає, що під час формування кандидати до різних форм покликань «потребують дедалі краще пізнавати церковну спільноту, долаючи обмежене бачення, яке всі ми маємо на початку». Для цього корисним буде розділити «апостольський досвід» з іншими членами громади, як от поряд з катехиитом звіщати християнську благовість, взяти участь в діяльності чернечої спільноти чи допомагаючи священикові у душпастирстві. А для тих, які вже ступили на шлях формації, «церковна спільнота залишається фундаментальним виховним середовищем».

Заключним аспектом є те, що «покликання знаходить у Церкві підтримку». Папа зауважує, що після «остаточного заанґажування», шлях покликання у Церкві не завершується, але прямує далі «у готовності до служіння, у витривалості та постійному формуванні».

Підсумовуючи, Глава Католицької Церкви пригадує про важливу роль священиків, вказуючи на те, що «дбання про покликання є фундаментальною частиною їхнього душпастирського служіння», а всім вірним вказує на необхідність «усвідомлювати церковний динамізм покликання, аби спільноти віри, за прикладом Пречистої Діви Марії, ставали материнським лоном, що приймає дар Святого Духа».

«Материнство Церкви виражається через наполегливу молитву за покликання та виховання й супровід тих, які відчули Божий поклик. Вона це чинить також шляхом уважного відбору кандидатів до рукоположеного служіння й богопосвяченого життя. Врешті, вона є матір’ю покликань, постійно підтримуючи тих, які посвятили своє життя служінню ближнім», – пише Папа, завершуючи своє послання молитвою за покликання.