В’язничні капелани: Щоб змінити в’язня – потрібно дати йому любов

Ув’язненні люди – це ті, які потребують уваги і належної допомоги. Їм необхідно нести Христову любов, адже вони так чекають цього. Ми повинні донести цю любов від суспільства до них, щоб ці люди усвідомили що є ті, які за них переживають і чекають. Для мене вони є ті, для яких потрібно служити і працювати, адже Христос йшов до всіх. Щоб змінити в’язня – потрібно дати йому любов, щоби він ніс в собі добро.

Переконаний о. Тарас Мирка, референт пенітенціарного служіння у Львівській архиєпархії, що душпастирює у в’язниці три роки, розповідаючи у відеоблозі для Живого ТБ про особливості в’язничного служіння у Львівській архиєпархії УГКЦ.

Священик уже три роки дбає про те, щоб кожної неділі ув’язнені люди могли бути присутніми на Літургії, приступали до сповіді, слухали катехизацію. А на Різдво та великі свята капелан дбає про свято для кожного ув’язненого, збираючи разом із волонтерами в парафіях різну допомогу. «Потрібно, щоб вони відчували, що люди про них також пам’ятають. А ще вони готуються до свят. Скажімо, на Різдво прибирали каплицю, прикрашали її, тобто вкладали свою працю», – розповідає він.

За словами о. Омеляна Колодчака, який душпастирює десять років у виправній колонії №63Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, суть його служіння полягає в тому, щоб донести «дух до в’язнів, який був для них потоптаний». «Я це роблю не тільки з обов’язку священика, бо кожного разу я беру щось для себе. Я прагну зняти їх озлобленість на світ і в Тайнах Євхаристії та Покаяння дати їм інший стан», – пояснює він. За його словами, коли відвідуєш в’язня зі співчуттям, то одночасно працюєш над собою. «Я приходжу до них ще й для того щоб чогось навчитися. Ми закриваємося на соціальні проблеми в’язня не знаючи чому він там опинився. А це виклик людяності», – пояснив він.

Додамо, 10-12 листопада 2015 року в м. Києві та м. Обухові проводився щорічний з’їзд в’язничних капеланів УГКЦ під гаслом «Ми покликані до в’язнів, як до Христа». Семінар став нагодою для втілення прагнень міждисциплінарного підходу до пенітенціарної науки, в основі якої є саме богословське розуміння людини, гріха і покути.