Важкі питання. Чи можуть священики переживати кризу віри?

ПИТАННЯ: Чи правда, що часом навіть у священиків відбувається криза віри?

ВІДПОВІДЬ: Звичайно, криза віри може торкнутися будь-якої людини.

Різні сумніви і спокуси, яким піддаються віруючі, рятівні, оскільки вони спонукають нас звертатися до Господа з ще більшою довірою і зі смиренням, а також нагадують, що віра – це не наше досягнення, а дар: «Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його»(Ів 6,44).

Віра – не предмет, який можна поставити на тумбочку. Віра – це паросток життя, який необхідно постійно живити і вирощувати. Віра вирощується і підтримується за допомогою пізнання і за допомогою спілкування з Богом через дружбу з Ісусом Христом, за допомогою життя в благодаті. Якщо людина, мирянин чи священик, не приділяє достатньо уваги своєму духовному життю, в певний момент може настати криза, для подолання якої необхідно проробити іноді дуже нелегкий шлях. У таких випадках підтримка і насамперед молитва всієї спільноти відіграє не останню роль.

Криза віри може бути і іншої властивості. «Віра – це не світло, яке розсіює всі наші сутінки, але світильник, що висвітлює в ночі наш шлях, і цього вистачає для того, щоб йти далі», – йдеться в енцикліці Папи Франциска «Світло віри» (57). Згадка про сутінки наводить на думку про те, що в християнській традиції називається «темною ніччю душі», тобто про випробування віри, яке допускає Бог. Цей досвід пережили багато святих. Про нього писали ще Григорій Ніський, Псевдо-Діонісій Ареопагіт, деякі домініканські подвижники, а також всім відомий святий Іван від Хреста, який жив в XVI столітті. Він пише про тих, хто, пройшовши містичний шлях, після моментів просвітління переживають моменти духовної черствості. На думку святого, цим випробуванням віруючий піддається для очищення почуттів і ілюзій.

У грецькій мові слово «криза» означає рішення, поворотний пункт. Вихід з неї передбачає вибір, тому криза віри може стати переломним моментом в житті людини, благодатним переходом від «дитячої», теплохолодної віри до віри зрілої і усвідомленої. Це може відноситися і до священиків. Вони самі покликані вести інших людей на шляху віри, тому постійна молитва за них повинна бути невід’ємною частиною нашого церковного життя.